Майбутній День Конституції України і введений безвізовий режим з країнами Європейського Союзу для громадян нашої країни, є одним з відповідних приводів задуматися, як реалізувати на практиці норми однієї з кращих, на думку експертів, європейських конституцій і дати людям розуміння того, до чого призводить громадянська активність.
Говорячи про дієвість європейських громадян, варто відзначити, що однією з умов її існування є відкритий і вільний доступ населення до різних джерел інформації. Підтверджується це також раніше прийнятим рішенням про скасування плати за роумінг на території Євросоюзу, який набрав чинності з 15 червня цього року. Відтепер жителям ЄС є здійснювати телефонні дзвінки і користуватися мобільним інтернетом за тарифами, встановлених в країні їх проживання, що забезпечує їх інформованість, обізнаність та істотно знижує можливість маніпуляції їх свідомістю.
Безперервні військові дії, порушення суверенітету, економічний проблеми і так далі, привели до масового невдоволення населення і, природно, втрати його довіри до представників влади. Природне прояв громадянської позиції має перманентний характер. Можливо тому, останнім часом все частіше відзначається підвищений інтерес до сутності принципів республіканських традицій, що по суті не викликає особливого подиву з урахуванням того, в який, м'яко кажучи, непростій ситуації опинилася Україна. Крім цього, інтерес до республіканським ідеям викликає і той факт, що стаття 5 Конституції України проголошує Україну республікою. Але такий вона є насправді?.
Очевидно, що в тому класичному вигляді, в якому існували республіки раніше, і в тому, що існують нині, нічого і близько схожого немає. Причиною цього є відсутність розуміння і розмежування республіки, як форми правління і республіканізму, як ідеології правління країною.
Перш за все, варто відзначити, що республіканська концепція грунтується на таких фундаментальних положеннях як свобода, рівність, синергія, громадянська доблесть і усвідомлена активна роль громадян в процесі прийняття суспільно важливих рішень для країни. Ці принципи присутні у всіх ідеологіях, але так чому ж Україна в Європі приваблює саме республіканізм?.
Розуміння республіканської свободи має на увазі відсутність знаходження людини в волі будь-якого іншого індивіда. Але, при цьому, республіканська свобода не виключає добровільного прийняття на себе загальноприйнятих обов'язків і обмежень. У цьому контексті простежується і принцип рівності республіканської концепції, оскільки прийняття певних правил життя, які прийнятні для всіх, здійснюється спільно. Це те, що зобов'язує всіх разом і об'єднує в єдине пов'язане ціле.
Республіканське рівність проявляється також у спочатку рівних умов участі індивіда в політичній системі, рівність одержуваних винагород і впливу на спільну справу.
Для того, щоб вище згадані положення працювали, в суспільстві має переважати наявність громадянської доблесті, тобто активна громадська позиція кожного. Тим більше, що Україна завжди була орієнтована на особистість своїх громадян, так склалося історично і генетично. Але в діючій практиці реалізації конституційних принципів, на жаль, ми зустрічаємо зворотне.
У більшості населення сьогодні простежується відсутність громадянської відповідальності за відбуваються поруч події, апатія і невдоволення владою. Все це є наслідком того, що люди, що опиняються при владі, керуються виключно особистими інтересами, які не мають нічого спільного з інтересами народу. У владних структурах, як правило, виявляються одні й ті ж. І виходить оксюморон: - Кому скаржитеся? - Царю! - На кого скаржитеся? - На Царя!.
Замість же цього, в країні, яка позиціонує себе як республіка, політика повинна існувати як змагання за досягнення загальних цілей і благ, формуючи таким чином підприємливого і політично активного громадянина і відповідального перед ним представника влади, які поважають закони і звичаї своєї країни.
Проблема участі в суспільному житті громадян є однією з ключових не тільки в Україні, але і в багатьох європейських країнах. Маніпуляції ж через засоби масової інформації свідомо вганяє людей в апатію і поле негативних емоцій, з якого будь-які передвиборні обіцянки здаються панацеєю, а відсоток на виборах є, по суті, відсотком доступу до ЗМІ.
Україна в цьому питанні варто перейняти зовсім недавній досвід Франції. Як відомо, перемогу на президентських виборах у Франції здобув Еммануель Макрон. Зараз же, вже відомі результати першого туру виборів в парламент Франції, в яких перемога залишилася за партією Еммануеля Макрона "Вперед, Республіка!". Це молоде політичне об'єднання, яке ще два роки тому зовсім не існувало. Тобто французи зробили вибір на користь нових підходів у політиці у виконанні нових представників влади. Причиною цього стала втома французького суспільства від старих системних партій. До того ж, варто відзначити особливість передвиборної компанії Еммануеля Макрона. Вона грунтувалася на побудові довіри між кандидатом і виборцем, на спільну боротьбу за досягнення республіканських цінностей - свободи, братерства і рівності.
З огляду на національні особливості України, сьогодні існує гостра необхідність, перш за все, викорінити спроби маніпуляцій через засоби масової інформації та дати шанс людям реалізувати власні амбіції, розуміючи при цьому важливість рівності прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Необхідно, щоб громадянське суспільство мало реальну можливість брати участь в житті країни на постійній основі, а не у вигляді небезпечних суспільних вибухів. Тоді це дасть ту синергію громадян, яка закладена в принципах республіканізму. Саме це і є усвідомлений шлях до тенденцій світового прогресу, задекларованому прагненню до Європейського Союзу.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторського.
Приєднуйтесь до групи "Обозреватель Блоги" на Facebook, слідкуйте за оновленнями!.