Незабаром після виписки чеченського добровольця і ??волонтера Адама Осмаєва з лікарні після замаху в центрі Києва, його дружина Аміна Окуева погодилася на розмову з "Обозревателем". При цьому вона попросила обмежитися мінімумом питань, пояснивши це необхідністю доглядати за недавно виписаним з лікарні чоловіком.
На жаль, Аміна Окуева відмовилася розкривати інформацію про своє минуле, пояснивши це небажанням коментувати роботу російської пропаганди, однак відповіла на кілька інших питань.
- Аміна, це замах якось змінило ваші плани на життя? Чи не збираєтеся ви залишати Україну?.
- Ні, в доступному для огляду майбутньому точно не збираємося. Звичайно, і технічні моменти грають в цьому роль: Адам не може нікуди виїжджати, так як Російська Федерація подала його в міжнародний розшук.
- А ви самі?.
- А я б сама нікуди і не хотіла. По-перше, за кордон не можна їздити зі своєю зброєю, і я б відчувала себе незатишно, а по-друге, на мій погляд, в Україні теж достатньо всього цікавого. Так що і без далеких поїздок нам абсолютно не нудно.
- Чи правда, що в машині, коли на вас напав кілер, писалося відео? Момент нападу і ваш відповідь кілеру потрапив на відео?.
- Так, кілер сказав нам, що хоче відобразити момент отримання "подарунка" на відео. І попросив знімати на його телефон в режимі "селф". Очевидно, що він хотів зняти момент нашого вбивства. Природно, в момент стрілянини телефон з рук у мене випав, але, тим не менш, все, що відбувається так чи інакше повинно було бути записано, хоча б в аудіорежимі. Сподіваюся, що багато його записи збереглися і допоможуть слідству. А коли це стане можливим, то будуть і надані громадськості.
- Розкажіть, де ви навчилися так здорово стріляти?.
- Я завжди любила зброю. Займалася при першій-ліпшій можливості. Але, звичайно, з початком війни взялася за вивчення грунтовніше. Перед відправкою на фронт нас кілька тижнів навчали в "Артан-центрі". Там показували прийоми володіння зброєю і змушували закріплювати навички повторами по багато разів (як кажуть, "холостити"). Елементи тактики і навчальні стрільби теж були. Але упор все ж робився на доведення до автоматизму зміни магазину, перезарядки, зняття із запобіжника. Саме це в екстремальній ситуації і допомогло.
- Чи був хтось, кого б ви могли назвати своїм учителем?.
- Я намагалася почерпнути щось нове всюди, при спілкуванні з різними фахівцями. І фронтовими, і інструкторами спецпідрозділів і спортсменами. Так, багато чому навчив інструктор одного з тирів Києва - Вадим.
Тепер, напевно, до нього ж піду освоювати новий пістолет - Glock-43, яким мене нагородив міністр внутрішніх справ за успішне затримання злочинця.
- Про ваших відмінних бойових навичках тепер не знає, напевно, тільки глухий. Чи не думали про те, щоб відкрити школу для українок і навчити їх всіх стріляти, як ви?.
- Мені не дуже близькі бізнес-ідеї. Тому, якщо говорити про навчання кого-небудь того, що я вмію, то для мене ближче варіант на зразок посади армійського інструктора, ніж приватна школа.
Приєднуйтесь до групи "Обозреватель" на Facebook, слідкуйте за оновленнями!.