Виступаючи з черговим посланням Федеральним зборам, президент РФ Володимир Путін назвав те, що, на його думку, є головною загрозою для Росії. І це були аж ніяк не натовські ракети і міжнародний тероризм, а технологічне відставання. Саме воно, на думку глави держави, здатне привести країну до втрати суверенітету. Очевидно, що ці слова були вимовлені президентом неспроста, підтвердження їм "прилетіло" від "Єдиного депозитарію результатів інтелектуальної діяльності" (ЕДРІД), підрахував, що, за підсумками минулого року, число патентних заявок на винаходи скоротилося на 12,3%, до рекордно низького рівня 11-річної давності, склавши всього 36 тис. 454 штуки. Кількість патентних заявок від російських фізичних і юридичних осіб знизилося на 15%. Число заявок, поданих іноземними компаніями, на протязі тривалого часу підтримували російський ринок інтелектуальної власності, впало на 7,5%. Ще гірше йдуть справи в області інновацій. Якщо в 2004 р. частка підприємств, що використовують в своєму бізнесі передові технології і розробки, становила 10,5%, в 2012-му - 9,9%, в 2015-му - 9,5%, то в 2017-му вона скоротилася до 9,2%. Що ж відбувається в російському інноваційному сегменті і чому високотехнологічні галузі вітчизняної економіки знаходяться в такому запущеному стані? Причин того, що відбувається відразу кілька.
Одна з них є наслідком скорочення НДДКР і зниження науково-дослідницької активності в російських вузах. Втім, це хоч і важлива, але далеко не єдина причина. Головною ж причиною зниження частки інноваційного сегмента є банальна відсутність попиту на його продукцію. Невисокі темпи розвитку вітчизняної економіки не сприяють зростанню потреби в новітніх технологіях і інноваціях. Зростаюча роль держави в економіці знижує конкуренцію між економічними суб'єктами, головним знаряддям якої в усьому світі є все ті ж самі технології і винаходи. У міру подальшого депрессірованія економіки ці тенденції будуть тільки наростати. З іншого боку, все це зовсім не означає, що Росія обділена талановитими науковими кадрами. Власних "Платонов і швидких розумом Невтонов" російська земля народжувати ще не розучилася. Проблема лише в тому, всі ці "Платона і Невтонов" не затребувані на батьківщині - в силу зазначених вище причин. Саме цим пояснюється триваюче скорочення числа патентних заявок. Вчені та винахідники не бачать сенсу в отриманні російських патентів на власні винаходи, розуміючи, що тут вони ні за яких умов не зможуть успішно реалізувати свій винахід. В результаті більшість з них патентується і реалізується за кордоном, згодом потрапляючи в Росію вже у вигляді готових виробів або технологій іноземного походження. Чи можна якось зупинити цей процес, і змусити вітчизняний науково-технічний потенціал працювати на свою країну? Теоретично - так, але лише в тому випадку, якщо в Росії буде формуватися власний стійкий попит на розробки в області високих технологій. На практиці говорити про щось подібне поки безглуздо. Давно склалася в Росії експортно-сировинна модель не потребує власних технологіях і винаходах. Вона цілком ефективна і за умови, що всі науково-технологічні потреби (переважно технології видобутку і виробництва сировини) можуть бути покриті за рахунок іноземних розробок. Саме тому переважна більшість вітчизняного ПЕК працює на імпортному обладнанні і технологіях. Все це вже призвело до важких наслідків для російської прикладної науки, які в ряді випадків є незворотними. Справа в тому, що сучасні науково-технологічні дослідження - безперервний процес, добре фінансований, що триває десятиліттями і заснований на накопиченні раніше отриманих знань.
Навіть при наявності великої кількості грошей неможливо створювати нові машини і технології, здатні конкурувати з тим, що створюється в США, ЄС, Японії, Південної Кореї і частково навіть в Китаї. Це досить добре зрозуміли представники найбагатших близькосхідних країн, які залишили спроби створити власний науково-технічний потенціал. Маючи в своєму розпорядженні великими нафтовими грошима, вони сьогодні активно скуповують готові технології і високотехнологічні товари. Тому говорити про можливість швидкого виходу російської науково-технічної галузі на широкий простір сьогодні, щонайменше, наївно.