Що б ви вибрали: бути середньовічним монархом або сучасним офісним працівником? У короля, наприклад, є ціла армія слуг, він завжди добре харчується і носить шовковий одяг. Але при цьому у нього болять зуби, він може легко померти від будь-якої інфекції, йому доводиться дуже довго їхати на конях з палацу в палац, а ще жарти придворних блазнів йому набридли.

У порівнянні життя в 21-м столітті виглядає більш привабливо, якщо врахувати сучасну медицину, існування антибіотиків, швидкий транспорт, смартфони і розважальні онлайн-сервіси.

Але питання вибору на початку - це не просто жарт. Він добре демонструє, як стандарти рівня життя змінювалися з часом. Хоча зараз цей рівень вимірюється одним показником: валовим внутрішнім продуктом.

Про це сьогодні пише The Economist, додаючи, що одна цифра вважається зрізом добробуту в країнах, хоча її підрахунок спирається на дуже неточні ознаки процвітання в сучасному світі. І чим далі, тим більше розрив між показником ВВП і реальністю.

Захисники ВВП кажуть, що статистика створена для того, щоб давати точні відповіді на питання. Показник, який став творінням економічного спаду в 30-х і кривавої війни в 40-х роках минулого століття, спочатку був розроблений для виміру можливості економіки виробляти продукцію. З тих пір ВВП став орієнтиром для чиновників в питанні податкової політики, заходів по боротьбі з безробіттям і управління інфляцією.

Але, як пише The Economist, дуже часто цей показник неточний. Наприклад, показник ВВП Нігерії в 2014 році виріс на 89% після того, як ті в країні, хто його вираховував, скоригували свої методи. Але навіть логічний погляд вкаже на те, що цифри не відображають дійсність. Перегляди в підрахунках відбуваються часто навіть в багатих країнах, таких як США. І при цьому дуже мало уваги приділяється реальним ознаками добробуту. Тому може скластися хибне враження, що ситуація в Америці значно краще, ніж в Європі. А це ще й означає, що політики приймають рішення, спираючись на помилкові дані.

Якщо ВВП падає навіть за умов внутрішніх правил підрахунку, тоді його цінність як економічного показника добробуту ще менше. У країні з низьким ВВП, але з кращою системою охорони здоров'я та комфортними умовами опалення стає очевидним, що оцінка рівня життя дуже занижена.

Однак після Другої світової війни, по крайней мере, все рухалося в одному напрямку: ВВП зростав швидко, і якість життя також.

Але зараз ВВП хоч і повільно, але продовжує рости, проте стандарти життя завмерли. Частина проблеми полягає в розширенні нерівності. Наприклад, середній дохід американців з поправкою на інфляцію не змінився за останні 25 років. Однак при оцінці благополуччя за цей же період часу ніхто не звернув увагу на те, що набір речей, які люди цінують в сучасному світі, теж змінився.