На момент написання цієї колонки з більшою або меншою вірогідністю відомо, що в ніч з 7 на 8 лютого в Сирії, в районі колишнього нафтопереробного заводу Ель-Ісба, у населеного пункту Хішам, при зіткненні з силами міжнародної коаліції загинули четверо бійців ПВК "Вагнера" , які борються на стороні Башара Асада. За даними Conflict Intelligence Team, це Олексій Ладигін з Рязані, Станіслав Матвєєв і Ігор Косотуров з міста Азбест Свердловської області, а також Володимир Логінов. Ще про одного загиблого, колишньому нацболів Кирила Ананьєві, "Медіазоне" повідомив співголова партії "Інша Росія" Олександр Аверін, - пише Наталія Геворкян в колонці на "Радіо Свобода".
З 8 до 12 лютого в масову загибель в цій атаці російських "солдат удачі" можна було вірити або не вірити, грунтуючись на інформації, викладеної в соціальних медіа. Про участь "російських найманців на боці проурядових сил" в цьому епізоді на північному сході Сирії першим з посиланням на офіційних осіб в Пентагоні розповів американський канал CBS. У репортажі вказувалося, що якщо росіяни були вбиті під час американської атаки у населеного пункту Хішаш, то це перший випадок, коли в результаті авіанальоту американців в Сирії загинули росіяни.
Американці узгоджують свої дії з російськими військовими, і, за даними The New York Times, російська сторона була поінформована про атаку і не зробила нічого, щоб їй запобігти. 8 лютого Міністерство оборони заявило, що "в результаті обстрілу поранення отримали 25 ополченців проурядових військ", - і ні слова про те, чи були в їх числі росіяни.
Судячи з інформації, що потрапила в соціальні мережі, кількість убитих становить 100 або більше осіб. Тобто за одну ніч, якщо ця інформація вірна, приблизно стільки ж, скільки за весь час присутності ПВК "Вагнера" ??в Сирії, якщо вірити даним самих бійців. Ці дані, втім, відрізняються від інформації військового відомства, в якому до недавнього часу стверджували, що всього на Близькому Сході загинуло 27 "приватників".
"Солдати удачі" тим і зручні всім країнам, які їх використовують, що в разі загибелі вони не псують офіційної статистики. Їхні втрати, як і вони самі, перебувають поза офіційною зоною видимості. Цей "вантаж 200" або "вантаж 300" - втрата і біль тільки їх близьких і товаришів. Їх ніби немає, їх хоч як мене тренують на базах, які перебувають на балансі Міноборони, хоч як мене екіпірують і не закидають в зону конфлікту за державно-приватний рахунок. Їм платять готівкою, в разі загибелі сім'ям виплачують, за різними даними, від 1 до 5 млн рублів, а в разі поранення - 500 тисяч. Вони як би поза законом, тому що російське законодавство передбачає покарання за найманство і створення незаконних збройних формувань.
У ці "ігри" грають багато країн з часів холодної війни. З тих пір ПВК не тільки не втратили актуальності, їх стає все більше. Вони вигідні різним урядам з різних причин, зокрема, в зонах конфлікту, де офіційно та чи інша країна начебто не воює, або вже не воює, або не хоче офіційно світитися (хоча сфера використання ПВК досить обширна - від консалтингу та тренінгу до логістики і охорони). Вважається, що найманцям плювати на ідеологію і політику, їм платять за роботу, вони її роблять. Вони зручні саме цієї безвідповідальністю кого б то не було перед ними або за них і їх самих перед ким би то не було. По крайней мере, так у нас, оскільки законодавчо ні їх статус, ні статус їх наймача, ні права, обов'язки і відповідальність сторін ніде не прописані.
Про російських ПВК ми дізналися нещодавно. На вильоті прем'єрства Володимира Путіна в 2012 році в Державній думі йому поставили запитання про можливість використання приватних російських військових компаній як одного з інструментів впливу за кордоном. Він відповів: "Я зрозумів ваше запитання і вважаю, що це дійсно є інструментом реалізації національних інтересів без прямої участі держави. Ви маєте рацію абсолютно. Вважаю, що так, над цим можна подумати, розглянути ". Через два роки був Крим, Донбас - без прямої участі держави, і Сирія, де Путін формально завершив військову операцію за участю Росії в листопаді 2017 року.
"Без прямої участі держави" зручно (всім, мабуть) ще і тим, що не передбачає офіційної реакції, наприклад, на масову загибель найманців. Я вважаю, що якби в аналогічній ситуації загинули офіційні російські військові, то це передбачало б якусь відповідь - що напружує, оскільки відповідати довелося б американцям. Але мене запевняють, що і в цьому випадку ніякої відповіді не було б, тому що Росія ніколи не шкодувала своїх людей і тому що не зважиться на пряме протистояння з США.
Швидше за все, саме цим зручністю пояснюється те, що як мінімум двічі були відхилені вносилися в Думу законопроекти, що передбачали легалізацію діяльності приватних військово-охоронних компаній (2012 і 2014). У січні цього року про це знову заговорив міністр закордонних справ Сергій Лавров: "Я думаю, що тут треба чітко зафіксувати законодавчу базу для того, щоб ці люди були теж в правовому полі і захищені". Щось мені підказує: вигода використання найманців зокрема в тому, що вони поза правовим полем, і не здивуюся, якщо черговий законопроект буде внесений і знову відхилений.
У 2001 році 35 країн підписалися під конвенцією ООН, яка забороняє наймати, тренувати, використовувати і фінансувати найманців. У числі цих країн немає жодного постійного члена Ради Безпеки ООН, жодної країни з серйозною армією. Ні Росії, ні США, ні Китаю. США до того ж виступають проти використання терміну "найманець".
Тим не менш, цей термін цілком точно відповідає характеру діяльності ПВК. Але на Заході наймом на таку роботу займаються все ж якісь легально існуючі компанії, які несуть відповідальність за законами США, з одного боку, і як наймачі перед тими, кого наймають, - з іншого. Там з бійцями укладаються контракти, вважаю, досить докладні, їм належить страховка. Як це відбувається в Росії, чи є контракти, хто їх укладає і що там написано, чи передбачена страховка на випадок поранення або загибелі, я з'ясувати не змогла. Швидше за все, ні формального наймача, ні контракту, ні страховки у наших "приватників" немає. Хоча, кажуть, їм іноді в Кремлі вручають ордена. Ну да ... "Війна, Ваша Світлість, порожня гра. / Сьогодні - удача, а завтра - діра.
Якщо Міноборони, або хто там на зв'язку з американцями, знало, що під удар в Хішам потраплять в тому числі російські "солдати удачі", і не попередило американців, це залишиться на їх совісті, але ніхто за це не відповість.
Бійці ж там просто за бабки, поза політикою і ідеологією (на відміну від їхніх спонсорів), чисто бізнес, нічого особистого, знали, на що йшли, а тут вони формально злочинці, і взагалі - чи були хлопчики? Формально це неіснуюча армія, якої немає ні в списках силових структур, ні в реєстрах юридичних осіб. Вагнеровци - це такі фантоми, привиди війни. Чи реальні труни, які в кращому випадку зможуть хоча б приблизно порахувати зусиллями журналістів і спостерігачів.
Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Приєднуйтесь також до групи ТСН. Блоги на facebook і слідкуйте за оновленнями розділу!.