Робоча вечеря в Анкарі 27 вересня між президентом Туреччини Реджепом Ердоганом і президентом РФ Володимиром Путіним не став продуктивним і явно не пройшов в душевній обстановці. Ердоган оголосив про це відразу ж після бесіди з президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом в Нью-Йорку. Очікувалося, що переговори Росії і Туреччини зможуть гармонізувати конфліктні процеси в Сирії. Але два лідера в супроводі своїх міністрів закордонних справ і глав Генеральних штабів не змогли досягти цієї мети. Путін оголосив про те, що для «припинення братовбивчої війни в Сирії» необхідні нові умови. А Ердоган просто згадав про операції в Ідлібской зоні деескалації. Президент Туреччини також назвав референдум в іракському Курдистані незаконним і помилковим, в той час, як його російський колега взагалі уникав цієї теми. І, мабуть, «докладний і відвертий обмін думками» двох лідерів на ділі не вийшов, пише політолог, професор Інституту досліджень миру (Осло) Павло Баєв.
Як і очікувалося, масове прагнення іракських курдів до незалежності може трансформувати всю географію близькосхідних конфліктів. І тут Москва потрапляє в досить сумнівну позицію. Адже єдиною офіційною реакцією російського МЗС був коментар, який одночасно висловлював підтримку як курдам, так і територіальної цілісності Іраку. І хоча в російській пресі з'явилося чимало спекуляцій про можливі нові війнах в регіоні, Москва явно зацікавлена ??в тому, щоб використовувати курдські фракції в своїх відносинах з квазісоюзнікамі: Туреччиною і Іраном.
Слова Путіна про припинення громадянської війни в Сирії були не просто черговою спробою видати бажане за дійсне. Росія шукає, як їй вийти з того конфлікту, в який вона втрутилася два роки тому. Російські громадяни більше не аплодують ракетним ударам російської армії в Сирії, а загибель генерал-лейтенанта Валерія Асапова в Сирії зовсім «зіпсувала» переможну статистику в офіційній пропаганді. Спроби Росії звинуватити в цій невдачі США і Ісламська держава виглядали грубої фальшивкою навіть по кремлівським стандартам.
Ще одна сторона сирійського конфлікту, який зачіпає російські інтереси, - це Ізраїль. Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху спробував налагодити теплі стосунки з Путіним. Проте його явно дратує недавній візит делегації ХАМАС до Москви. Ізраїль і США мають спільну позицію про неприйнятність військової присутності Ірану в Сирії. При цьому Росія повністю усвідомлює, що режим Башара Асада встоїть тільки за підтримки офіційного Тегерана. У цьому місяці міністр оборони Росії Сергій Шойгу повинен відправитися в Ізраїль, щоб згладити російсько-ізраїльські розбіжності.
Почавши війну в Сирії, Росія не отримала достатніх ресурсів і, ймовірно, незадоволена тим, що недавня смерть генерала Асапова не викликало значний суспільний резонанс. До слова, в державному бюджеті на 2018-2020 роки Кремль значно скоротив свої витрати на оборону, а ось асигнування на внутрішню безпеку збільшено.
Очевидно, що російські посередницькі послуги на Близькому Сході «впали в ціні», а військове втручання в Сирії перетворилося в занадто затягнуту операцію з неясним результатом. Однак, на відміну від явно тупикових ситуацій, в яких опинилася Росія після анексії Криму та агресії на Донбасі, Сирія - це катастрофа, але Росія ще може її уникнути. Правда, з наслідками зовнішнього втручання доведеться боротися Туреччини, Ірану, Ізраїлю та Курдистану.
Переклад НВ.