Гострий бронхіт - це одна з форм дифузного запалення бронхів, при якій відзначається порушення їх прохідності та підвищена продукція бронхіального секрету.
Код гострого бронхіту МКБ-10 (Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду) – J20.
Як лікувати гострий бронхіт, які ліки слід приймати, залежить від причини розвитку патологічного процесу, наявних симптомів та тяжкості перебігу захворювання. Рішення про визнання тимчасової непрацездатності хворого з гострою формою бронхіту ухвалюється відповідно до відповідних стандартів..
Гостра форма бронхіту супроводжується сильним кашлем через запальний ексудат у бронхах..
При гострій формі бронхіту запалення у більшості випадків має дифузний характер, значно рідше відзначається сегментарний запальний процес (як правило, як частина іншого локального запального процесу)..
Залежно від рівня ураження нижніх дихальних шляхів захворювання поділяють на трахеобронхіт, бронхіт, при якому уражаються переважно бронхи середнього калібру, бронхіоліт.
При бронхіті у гострій формі не слід приймати будь-які медикаменти без консультації з лікарем.
Залежно від характеру ексудату бронхіти можуть бути катаральними або (рідше) гнійними, що зазвичай спостерігається у разі приєднання стрептококової та/або вірусної інфекції.
Причини та фактори ризику Бронхіти можуть бути інфекційними, неінфекційними, а також змішаного чи невідомого генезу.
Нерідко причиною розвитку гострої форми бронхіту є вірусні захворювання (грип та парагрип, гострі респіраторні вірусні інфекції, краснуха, кір), рідше хвороба виникає на тлі бактеріальної інфекції, при цьому збудниками можуть бути стафілококи, пневмококи, хламідії..
Збудники інфекції можуть потрапляти до респіраторних шляхів повітряним, а також гематогенним або лімфогенним шляхом.
Первинні бронхіти бактеріальної етіології реєструються досить рідко, зазвичай бактеріальна інфекція є вторинною..
Причиною розвитку гострої форми бронхіту неінфекційної етіології може бути вдихання пилу, диму, гарячого сухого чи холодного повітря, пар кислот, лугів, аміаку, хлору, сірководню. Захворювання також може виникати при поєднанні інфекційних та фізико-хімічних факторів.
Гострий алергічний бронхіт зазвичай розвивається за наявності у пацієнта генетичної схильності.
До факторів ризику належать переохолодження організму, виробничі шкідливості, шкідливі звички, хронічні інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, порушення носового дихання, неправильне харчування, застій у малому колі кровообігу.. Гостра форма хвороби частіше відзначається у дітей та у пацієнтів похилого віку..
Симптоми гострого форми бронхіту залежить від причини та характеру патології.. Початок захворювання зазвичай гострий, у пацієнта відзначаються ознаки ураження верхніх та нижніх дихальних шляхів, інтоксикації.. Гострий інфекційний бронхіт часто починається з ознак гострої респіраторної вірусної інфекції..
При гострій формі бронхіту запалення у більшості випадків має дифузний характер, значно рідше відзначається сегментарний запальний процес..
Для гострого бронхіту властива гіперемія та набряк слизової оболонки дихальних шляхів, дегенерація війкового епітелію зі зниженням його бар'єрної функції, інфільтрація підслизового шару, збільшення кількості келихоподібних клітин. Внаслідок підвищеного вироблення слизу при гострій формі бронхіту відзначається непрохідність бронхів малого калібру та бронхіол.. На внутрішній поверхні бронхів виявляється серозний, слизовий або слизово-гнійний ексудат. При гострій формі захворювання зазвичай відзначається запалення слизової оболонки бронхів, проте при тяжкому перебігу хвороби у запальний процес можуть залучатися підслизовий та м'язовий шари..
Клінічно це проявляється такими ознаками: виділення з носової порожнини, закладеність носа, першіння в горлі, осиплість голосу, підвищена пітливість, біль у м'язах, задишка, бронхоспазм, підвищення температури тіла, головний біль, слабкість та швидка стомлюваність. При легкій формі бронхіту температура може не підвищуватись.
Одним з основних симптомів захворювання є сухий кашель, який зазвичай розвивається на початку та зберігається протягом усього періоду хвороби.. Кашель може бути нападоподібним, гавкаючим. Під час нападів кашлю у пацієнта з'являється печіння за грудиною. Через надмірну напругу грудних м'язів і скорочення діафрагми під час нападів кашлю спостерігаються больові відчуття в грудній клітці і в животі..
Мокрота на початку хвороби в'язка і відокремлюється в невеликій кількості, з прогресуванням патологічного процесу вона відходить легше, стаючи менш в'язкою. При алергічному бронхіті у хворого виділяється світле склоподібне мокротиння.
При розвитку гострої форми бронхіту на тлі дитячих інфекцій його симптоми поєднуються з ознаками основної хвороби.
Причиною розвитку гострої форми бронхіту неінфекційної етіології може бути вдихання пилу, диму, гарячого сухого чи холодного повітря, пар кислот, лугів, аміаку, хлору, сірководню.
У разі розвитку бронхіту на тлі вдихання токсичних речовин розвивається ларингоспазм, з'являється відчуття нестачі повітря, сором у грудях..
При переході запального процесу з бронхів на бронхіоли (бронхіоліт) процес протікає важче, має затяжний перебіг. Стан пацієнта різко погіршується, виникає лихоманка, задишка, болісний кашель, спостерігаються блідість та/або ціаноз шкірних покривів, може знижуватися артеріальний тиск та частішати пульс..
Захворювання може супроводжуватися астматичним бронхітом, дихальною та серцевою недостатністю (частіше у пацієнтів похилого віку). При частих рецидивах хвороба переходить у хронічну форму, у таких пацієнтів високий ризик розвитку бронхіальної астми, хронічного обструктивного захворювання легень, емфіземи легень.
Діагностика гострої форми бронхіту Перш ніж розпочинати лікування бронхіту, пацієнта направляють на обстеження. Для встановлення діагнозу використовуються дані, отримані при вивченні історії хвороби, зборі скарг та анамнезу, фізикальному огляді, лабораторних та інструментальних дослідженнях.. Проводиться загальний та біохімічний аналіз крові, імунологічне дослідження крові, загальний аналіз сечі, посів мокротиння на мікрофлору (з визначенням чутливості до антибактеріальних препаратів при необхідності), дослідження функцій зовнішнього дихання, бронхоскопія, рентгенологічне дослідження легень, при необхідності – електрокардіографія, ехокардіографія та ін..
У ході аускультації грудної клітки відзначається жорстке дихання, сухі хрипи.. При накопиченні в бронхах у хворого секрету можуть вислуховуватися вологі хрипи, які зникають після відкашлювання мокротиння..
Одним з основних симптомів захворювання є сухий кашель, який зазвичай розвивається на початку та зберігається протягом усього періоду хвороби.. Кашель може бути нападоподібним, гавкаючим.
В аналізі крові при даній формі бронхіту виявляється збільшення швидкості осідання еритроцитів, нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення кількості еозинофілів (при алергічному бронхіті).
Диференціальна діагностика проводиться з бронхопневмонією, міліарним туберкульозом.
Лікування гострого бронхіту у дорослих і дітей При бронхіті в гострій формі не слід приймати будь-які медикаменти без консультації з лікарем.
У більшості випадків пацієнтам із гострою формою бронхіту госпіталізація не потрібна, лікування проходить в амбулаторних умовах. Госпіталізація у відділення пульмонології здійснюється при тяжкому та ускладненому перебігу хвороби (при розвитку пневмонії, наявності обструктивного синдрому).
При підвищеній температурі тіла пацієнту показаний постільний режим, дотримання дієти, питний режим. Рекомендується пити гарячий чай з медом, лимоном, малиновим варенням, липовий чай, теплу лужну мінеральну воду (без протипоказань).
Пацієнту з бронхітом слід відмовитись від куріння. Кімнату, в якій знаходиться хворий із гострою формою бронхіту, слід добре провітрювати, підтримувати оптимальну вологість повітря.
При розвитку захворювання на фоні гострої респіраторної вірусної інфекції призначають аналгетичні, жарознижувальні препарати (зазвичай групи нестероїдних протизапальних засобів коротким курсом), питво.
Медикаментозне лікування при бронхіті призначається та контролюється лікаремСульфаніламіди та антибіотики показані при приєднанні бактеріальної інфекції.
Для розрідження мокротиння можуть застосовуватися відхаркувальні, муколітичні препарати, парові лужні інгаляції..
За наявності бронхоспазму можуть призначатися спазмолітичні препарати, антиадренергічні засоби, у деяких випадках – стероїдні гормони.
Мокрота на початку хвороби в'язка і відокремлюється в невеликій кількості, з прогресуванням патологічного процесу вона відходить легше, стаючи менш в'язкою. При алергічному бронхіті у хворого виділяється світле склоподібне мокротиння.
Для лікування гострого алергічного бронхіту використовують антигістамінні лікарські засоби, глюкокортикостероїди..
З народних засобів для лікування захворювання в домашніх умовах ефективні настої та відвари лікарських трав (грудний збір, чай із сухої малини, алтей, термопсис). Після перенесеного гострого бронхіту з метою стимуляції відновлювальних процесів можуть застосовуватися природні адаптогени (елеутерокок, ехінацея, женьшень).
Фізіотерапевтичні процедури можуть бути показані після стихання гострого запалення на стадії реконвалесценції, особливо якщо є ризик хронізації патологічного процесу. Призначають ультрависокочастотну терапію, діатермію, індуктотермію, ультрафіолетове опромінення, лікувальну фізкультуру, вібраційний масаж. Таким пацієнтам може рекомендуватись санаторно-курортне лікування.
При своєчасній діагностиці та правильно підібраному лікуванні неускладнений бронхіт зазвичай триває 1-3 тижні, функціональні показники відновлюються протягом місяця.. Лікування затяжного бронхіту може становити 1-1,5 місяці.. При розвитку гнійного бронхіту, бронхіоліту прогноз погіршується.
Профілактика З метою профілактики розвитку гострої форми бронхіту рекомендується уникнення виробничих шкідливостей, відмова від шкідливих звичок, своєчасне лікування захворювань, які можуть призводити до виникнення патологічного процесу, підвищення імунітету, правильне харчування.
Згідно з клінічними рекомендаціями важливе значення має дотримання правил особистої гігієни (особливо часте миття рук та мінімізація контактів рук з очима та носом), оскільки багато інфекційних агентів передаються контактно-побутовим шляхом.
При частих рецидивах хвороба переходить у хронічну форму, у таких пацієнтів високий ризик розвитку бронхіальної астми, хронічного обструктивного захворювання легень, емфіземи легень.
neboleem. net.
e-news. com. ua.