Папіломи – це доброякісні новоутворення інфекційної природи, що виникає на різних ділянках шкіри та слизових оболонок. Саме встановити, чому виникають папіломи складно, оскільки в патогенезі даного захворювання лежать як ендогенні, так і екзогенні фактори. Безпосередньою причиною хвороби є вірус папіломи людини (ВПЛ, папіломавірус), як передає Інтернет-видання для дівчат та жінок від 14 до 35 років.. net Основна причина появи папілом – інфекція, що викликається папіломавірусомПричиниВсі причини виникнення папілом на різних ділянках тіла та слизових оболонок можна умовно розділити на три основні групи:.
етіологічні;
прихильні;
супутні.
Як правило, для виникнення клінічних проявів потрібна дія одночасно кількох факторів.
Папіломавірус Етіологічною причиною виникнення інфекції є вірус папіломи людини.
Його характеристики:.
Належить до групи Papillomaviridae.
ДНК вірусної частки має три основні зони: early (E), late (L) та upstreamregulatoryregion (URR) і кожна з них має свою чітку функцію (наприклад, синтез білків). Після проникнення в клітину оболонка вірусу руйнується і від нього залишається лише ця дволанцюжкова ДНК.
Має білкову оболонку і здатний вбудовуватися в ДНК господаря (це пояснюється неможливістю повної елімінації патогенного агента з організму). У разі відсутності сприятливих факторів ця патологічна ДНК знаходиться в сплячому режимі, що еквівалентно носійству або латентній формі хвороби (чому потрібні скринінгові дослідження всіх груп населення). У разі активізації вірусного комплексу та запуску процесів транскрипції та реплікації, хвороба переходить у субклінічну або клінічну форму з типовими зовнішніми ознаками.
При реплікації вірусної ДНК утворюються також білкові сполуки, які мають виражений канцерогенний ефект (ризик малігнізації для різних форм різний, найбільшу онкогенну небезпеку становлять папіломи шийки матки)..
Вірус має чітку спорідненість до рогового епітелію (звідси можливість вражати будь-яку ділянку шкіри, яка знаходилася у безпосередньому контакті з патогенним агентом), а також тропність до слизових (пояснює здатність вражати ротову порожнину, горлянку, гортань, шийку матки).. Залежно від цього виникає поділ на три великі роди: альфа (зачіпають слизові оболонки аногенітальної області), бета і гама – мають спорідненість до епітелію, що зроговіває..
Розмножується в базальному шарі епітелію (вогнище зростає зсередини назовні), проте визначається і в інших шарах шкіри (своєрідний пул вірусних частинок, звідки може статися самозараження або зараження іншої людини). У крові виявляється у незначних кількостях за допомогою реакції ПЛР.
Відносно стійкий у зовнішньому середовищі, не реагує на частину дезінфікуючих засобів, термостабілен.
Має слабкий імуностимулюючий ефект (слабка клітинна і гуморальна реакція у відповідь на використання збудника) і тому відноситься до умовно-патогенних агентів. Імунітет формується тільки до конкретного штаму і не захищає від ймовірності зараження інших.
Основні шляхи зараження – контактно-побутовий, статевий, вертикальний. Це пояснює наявність вірусного агента близько 80-90% населення планети.
Точний момент зараження і тривалість хвороби встановити вкрай складно і тому лікування призначається з досить великим запізненням.
Інфекція не має конкретного етіологічного лікування (іноді використовують протигерпетичні препарати через схожість структури двох вірусів).
neboleem. net.