Лікування водянки вагітних зводиться в основному до ліквідації набряків. При появі прихованих набряків зазвичай буває досить того, що більшу частину дня вагітна проводить в горизонтальному положенні, що саме по собі сприяє деякому збільшенню діурезу. Кількість що надходить в організм рідини обмежують до 600-800 мл на добу. Дієта гіпохлорідная - споживання з їжею 3-5 г хлориду натрію, їжа рекомендується з достатнім вмістом білка і калію. Якщо приховані набряки не зникають, вагітної можна призначити гипотиазид по 25 мг 1-2 рази на день.

При набряках першого ступеня, крім зазначених заходів, застосовують діуретичні препарати. Найчастіше призначають гипотиазид по 25 мг 2-3 рази на день. З огляду на великі втрати іонів калію з сечею, необхідно призначення хлориду калію по 1 г 3 4 рази на добу або в 3% -ому розчині по 1 ст. 3-4 рази на день, або оротат калію по 0,5 г 2-3 рази на день. Замість гипотиазида можна призначити більш активний його аналог - ціклометіазід по 0,5- 1 мг 2-3 рази на день або фуросемід по 40 мг 3 рази на день. Ці препарати призначають 4-5-денними циклами з проміжками в 2-3 дня. При недостатньому ефекті можна дані препарати поєднувати з іншими діуретичними засобами. У проміжках між циклами рекомендується приймати хлорид амонію. Одночасно з діуретиками призначають концентрований 40% -ний розчин глюкози внутрішньовенно по 20-40 мл з 5 мл 5% -ного розчину аскорбінової кислоти, при набряках другого ступеня - одночасно з кокарбоксилазой (50-100 мл). При необхідності між циклами прийому діуретичних препаратів можна призначити введення 2,4% -ного розчину еуфіліну по 5-10 мл внутрішньовенно в 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

При набряках другого ступеня добову дозу гипотиазида збільшують, в комплекс лікування включають осмотерапію. У подібних випадках призначають манітол (0,5-1 г / кг в 10-20% -ному розчині, змішаному з розчином глюкози і вітамінів).

У комплекс терапії необхідно додати препарати декстранів - поліглюкін внутрішньовенно, крапельно 100-200 мл. При явищах гіпопротеїнемії у вагітних з набряками другого ступеня застосовують білкові препарати або плазму. Найбільш раціонально користуватися концентрованої плазмою (75-100 мл приготованого розчину з флакона сухої плазми), при значному зниженні альбумін-глобулинового коефіцієнта крові призначати протеїн, альбумін.

При водянці третього ступеня застосовують той же комплекс терапії, але, з огляду на більш виражені явища ацидозу, суху плазму краще розчиняти 5% -ним розчином бікарбонату натрію.

Якщо при водянці вагітних основні зусилля під час лікування спрямовані на посилення діурезу, регуляцію водно-сольового обміну, то в разі моносімптомного гестозу у вигляді гіпертонії провідне значення мають зняття судинного спазму, нормалізація підвищеного тонусу кровоносних судин, зниження реактивності судинної стінки.

При прегестоз з явищами гіпертензії вагітну госпіталізують в стаціонар, призначають лікувально-охоронний режим, дотримання суворої дієти. З медикаментозного лікування застосовують комбіновані препарати, що поєднують спазмолітичний, гіпотензивний і діуретичний ефекти: папаверин - 0,02, діуретин - 0,1 г, дибазол - 0,02, по 1 порошку 3 рази на день. Призначають бромід натрію - 3% -ний розчин по 1 ст. 3 рази на день. Для зниження рефлекторної збудливості, психоемоційного напруження, для поліпшення сну призначають транквілізатори - еленіум, діазепам - по 1 таб 2-3 рази на добу (еленіум - 5-10 мл 2-3 рази на добу, діазепам - по 5 мг 2 рази на добу ).

У поєднанні з цими препаратами можна застосувати но-шпу - по 0,04 г 2-4 рази на день.

При систолічному артеріальному тиску близько 150 мм рт. ст. і діастолічного близько 90 мм рт. ст. зазвичай поєднують седативні, спазмолітичні препарати з дибазолом - по 2 мл 0,5% -ного розчину 2 рази на день внутрішньом'язово. Також можна призначити галідор - по 0,05 г в драже, 2-4 рази на день, внутрішньом'язово по 2 мл 2,5% -ного розчину 2 рази на день. Одночасно хворі отримують внутрішньовенно 40% -ний розчин глюкози з аскорбіновою кислотою в тих же дозах, що і при лікуванні водянки вагітних.

У вагітних з цифрами артеріального тиску від 150/100 до 175/115 мм рт. ст. ефект дає поєднання транквілізаторів, но-шпи з препаратами раувольфії - резерпін - по 0,1-0,25 мг 2-3 рази на день або раунатин по 2 мг 3 рази на день. Дибазол вводять по 2 мл 0,5% -ного розчину 2-4 рази на день внутрішньом'язово або внутрішньовенно; орнід - по 0,5-1 мл 5% -ного розчину внутрішньом'язово 2-3 рази на день або пірілен по 5 мг 2-3 рази на день, або гангларон по 0,04 г 3-4 рази на день, внутрішньом'язово - по 2 мл 1,5% -ного розчину. З ганглиоблокаторов призначають також темехин по 0,001-0,002 г 3 рази в день, пентамін по 0,5-2 мл 5% -ного розчину внутрішньом'язово 2-3 рази на день, бензогелсоній по 0,1 г 3-4 рази на день; еуфілін вводять по 10 мл 2,4% -ного розчину внутрішньовенно; дипразин по 0,025 г 2-3 рази на день, внутрішньом'язово, по 1 мл 2,5% -ного розчину 2 рази на день або димедрол по 0,05 г 2 рази на день, внутрішньом'язово, по 1 мл 1% -ного розчину 2 рази в день. З інфузійної терапії застосовують реополіглюкін - до 400 мл, гемодез - до 200 мл - внутрішньовенно, крапельно.

Для поліпшення функції печінки показаний метіонін по 0,25 г 3 рази на день, липокаин по 0,3 г 3 рази на день. При необхідності за показаннями призначають 0,025% -ний розчин строфантину по 0,5-1 мл внутрішньовенно, 0,06% -ний розчин коргликона по 0,5-1 мл внутрішньовенно, панангін - по 1 драже 3 рази на день.

Для корекції гіпопротеїнемії застосовують концентровану плазму внутрішньовенно, 100 мл 20% -ного розчину альбуміну внутрішньовенно, 3-6 мл 10% -ного розчину гамма-глобуліну внутрішньом'язово.

З немедикаментозної терапії використовують електроанальгезія, кислородолечение.

При артеріальному тиску вище 170-175 / 110-115 мм рт. ст. необхідно вжити термінових заходів для його зниження. З цією метою поряд з препаратами раувольфії внутрішньом'язово вводять гангліоблокатор пентамин по 1-2 мл 5% -ного розчину, дроперидол - 1-2 мл 0,25% -ного розчину внутрішньовенно, діазепам - 2 мл 0,5% -ного розчину внутрішньовенно. Ампульний препарат раувольфии рауседил (аналог резерпина) вводять внутрішньовенно 2,5 5 мг 0,25% -ного з 20 мл 40% -ного розчину глюкози.

Дибазол вводять до 6 мл 0,5% -ного розчину внутрішньом'язово, папаверин - 2 мл 2% -ного розчину внутрішньовенно; оксибутират натрію - 10-20 мл 20% -ного розчину внутрішньовенно; дипразин - по 1 мл 2,5% -ного розчину внутрішньовенно. У складі інфузійної терапії застосовують розчин реополіглюкіну до 400 мл, гемодез - до 200 мл, розчин концентрованої плазми, 100 мл 20% -ного розчину альбуміну, 5% -ний розчин бікарбонату натрію, кокарбоксилазу -100 мл, аскорбінову кислоту і вітаміни групи В, сигетин - 1% -ний розчин 2-4 мл.

health. sumy. ua.