Ежегодно в третью субботу мая Украина отмечает День науки. Научное сообщество — среда, которую я знаю очень хорошо как доктор юридических наук, как человек, который всю жизнь работает в системе высшего образования, и как член парламентского Комитета по вопросам образования, науки и инноваций. Поэтому сегодня хочу говорить откровенно — о том, что вдохновляет, и о том, что до сих пор остается вызовом.
Далее текст на языке оригинала Пулюй, Сікорський, Корольов, Мечников, Патон, Вернадський, Гаврилишин. Це лише невелика частина видатних українців, без досліджень та внеску яких неможливо уявити сучасну науку. Список можна продовжувати ще довго.
Що між ними спільного? Різні епохи, різні долі, різні обставини — але, мабуть, та сама притаманна українцям здатність мислити нестандартно саме тоді, коли стандартних ресурсів немає.
Наш сучасний приклад — Марина В’язовська. Киянка, випускниця КНУ імені Тараса Шевченка, перша громадянка України і друга в історії жінка, яка отримала медаль Філдса — найвищу відзнаку в математиці. За розв’язання задачі, яку вчені не могли вирішити понад 400 років. Ще одне підтвердження того, на що здатна наша інтелектуальна школа, — і того, на що здатні жінки в науці.
Цей потенціал — живий. Наше спільне завдання як держави, університетів і суспільства полягає в тому, щоб українська інтелектуальна школа мала умови розвиватися саме тут, в Україні. Не в Берліні чи Лондоні, а тут. Бо без людей, які генерують знання, неможливий жоден сталий розвиток — ні економічний, ні оборонний, ні соціальний.
Показово, що серед 17 Цілей сталого розвитку ООН, прийнятих до 2030 року, наукові дослідження й технологічні інновації визначені як ключові інструменти розв'язання глобальних проблем — від бідності до кліматичних змін. Фінансування науки — це інвестиція в успішність держави в майбутньому. Пряма і беззаперечна.
Зенітні дрони-перехоплювачі — унікальна технологія, створена в Україні. Морські безпілотники, системи радіоелектронної боротьби, інтеграція штучного інтелекту в бойові рішення — саме в Україні ці технології здобули найбільший розвиток.
Окремо варто сказати про перехоплювачі. Ворог масово виробляє дешеві "шахеди" й запускає їх сотнями, а то й тисячами. Збивати кожен із них дорогою ракетою ППО — нераціонально ані економічно, ані стратегічно. Відповіддю стали зенітні дрони-перехоплювачі: компактні, значно дешевші у виробництві, здатні знищувати безпілотники без витрат на коштовні ракети. Класичний приклад того, як обмеженість ресурсів народжує нетривіальне рішення.
Світ це помітив. Цього року одинадцять держав — США, країни Близького Сходу та інші — звернулися до України з проханням допомогти у протидії іранським безпілотникам. За досвідом і технологіями до нас прийшли країни, чиї бюджети на науку неспівмірні з нашими. За досвідом та знаннями українських розробників і військових.
Десятиліттями українська наука була недофінансованою. Варто відзначити, що після повномасштабного вторгнення Росії, коли видатки на оборону стали найважливішим пріоритетом, ситуація з фінансуванням науки залишилась на рівні попередніх років. У 2022–2023 роках, за даними Держстату, в Україні частка витрат на виконання наукових досліджень і розробок у становила 0,33% від ВВП, а у 2024 році цей показник склав близько 0,37%.
При цьому Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" встановлена норма — не менше ніж 1,7% ВВП.
Для розуміння масштабу — кілька порівнянь. За даними ОЕСР за 2023 рік: Ізраїль інвестує у науку понад 6% ВВП, Південна Корея — близько 5%, США — понад 3%, Німеччина — понад 3%, Франція — близько 2,2%, середній показник по ЄС — 2,2%. Ми — менше половини відсотка.
Звичайно, ми розуміємо реалії воєнного часу. Кожна гривня бюджету сьогодні — це вибір між пріоритетами в умовах, яких не обирали. Але наука залишається необхідною інвестицією — не попри війну, а саме через неї.
Ситуація починає змінюватися. Вперше за десятиліття йдеться про системний розворот.
Верховна Рада заклала в державному бюджеті на 2026 рік 20,1 млрд грн на науку — на 41% більше, ніж торік. Рекордний показник. З них понад 3 млрд грн розподілено між науковими установами та закладами вищої освіти за результатами державної атестації за принципом реального результату.
Фінансування розподілено за трьома напрямами:
Паралельно розпочато створення університетських центрів передового досвіду — для прикладних досліджень, швидкого впровадження їх результатів в економіку та підготовки нового покоління науковців. Лабораторії, сучасне технічне забезпечення, ініціативні дослідження за участі молодих учених — саме такі інституції в розвинених країнах стають точками зростання цілих галузей.
Попри відключення світла, попри сирени, попри пропозиції від провідних університетів світу — понад 80% українських науковців залишаються в Україні. Вони не виїхали. Вони тут — і рухають українську науку вперед щодня.
У четвер, 14 травня, я порушила цю тему з трибуни Верховної Ради напередодні свята й закликала парламент продовжити тенденцію до зростання фінансування науки в наступному бюджеті. Наприкінці виступу попросила колег поаплодувати українським науковцям. Парламент це зробив.
Як членкиня Комітету з питань освіти, науки та інновацій я системно працюю над захистом прав науковців і освітян у законодавчому полі і продовжуватиму це робити.
Аплодисменти в залі — це сигнал уваги. Але підтвердженням цього сигналу мають стати реальні рішення та ще більші видатки на розвиток науки в наступному бюджеті, а також забезпечення реальних практичних результатів наукової діяльності, які працюватимуть на користь України.
До всіх, хто сьогодні в лабораторіях, університетах і дослідницьких установах по всій Україні — щиро дякую за вашу працю і відданість. Розвиваймо українську науку разом!
З Днем науки!