3 квітня рада МВФ прийшов до висновку, що уряд України виконав лише п'ять з чотирнадцяти передбачених реформ. Проте, Україна отримала черговий мільярд доларів в рамках фінансової підтримки програми реформ. Чи було рішення про надання Україні четвертого траншу прозорим? І чому МВФ висунув стільки вимог, коли він повинен займатися лише макроекономікою?.
Перш ніж відповісти на ці питання, важливо розібратися, чим займається МВФ, а чим ні.
Жодна міжнародна організація не може змагатися з МВФ в оперативності та ефективності. У фонду набагато більше коштів, ніж у кого-небудь, більш того, його фінансування зростає з кожним новим викликом. У порівнянні з іншими організаціями, персонал МВФ краще кваліфікований, та й рівень оплати тут набагато вище. У фонду є чітка місія, а завдяки суворій ієрархії він функціонує, як армія.
Керуючий директор або перший заступник віддає розпорядження, і місія МВФ відправляється на нове місце протягом декількох днів. Навіть в самих складних умовах угода може бути укладена протягом двох тижнів, а ще через два тижні виконавча рада МВФ приймає рішення. На наступний день мільярди доларів можуть бути виплачені без будь-яких урядів або парламентів.
МВФ може діяти таким чином, тому що у нього обмежений мандат. Він повинен підтримувати макроекономічну стабільність, тобто утримувати країни від дефолту і стримувати інфляцію, що зазвичай означає вимога обмеження бюджетного дефіциту, жорсткої грошово-кредитної політики і реалістичною валютної політики. У свою чергу, МВФ може пропонувати великі і своєчасні виплати кредитів для зміцнення виснажених резервів центрального банку.
11 березня 2015 року, коли рада МВФ прийняв нинішню програму стабілізації для України на 17,5 мільярда доларів, він вирішив передати 5 мільярда доларів негайно. Гроші були перераховані на наступний день, подвоївши крихітні валютні резерви України.
Ніхто, крім МВФ, не зміг би цього зробити. Якби уряд якоїсь країни і спробувало, йому б довелося пройти через тривалий і складний процес в парламенті, а Україна тим часом ще глибше занурилася б у фінансову кризу.
Чому МВФ надав Україні четвертий транш навіть незважаючи на те, що уряд виконав менше половини вимог фонду щодо структурних реформ? Справа в тому, що Україна виконала найважливіші макроекономічні умови, зокрема, збалансувала бюджет. Очікувалося, що дефіцит бюджету в країні буде на рівні 3,7% від ВВП, але він зупинився на 2,3%, що не може не вражати. Інфляція була дещо меншою, ніж було потрібно, хоча зовнішній дефіцит і виявився дещо більше; обмінний курс стабілізувався в жорстких зовнішніх умовах.
Питання великої кількості структурних вимог МВФ виглядає цілком виправданим. Ці умови викликали найбільше скарг в Індонезії та Південної Кореї під час азіатської фінансової кризи в 1997-1998 роках. Але МВФ не може ігнорувати поширена думка про необхідність більш рішучої боротьби з корупцією в Україні та роботи над відновленням соціальної справедливості. Формальним виправданням для вимог МВФ служать макроекономічні цілі.
Протягом останнього періоду двома найважливішими умовами по реформам були націоналізація НЕДОКАПІТАЛІЗОВАНА Приватбанку і запуск системи електронного декларування для 100 тисяч чиновників. Обидва умови виконані, а ті пункти, які Україна все ж не виконала, були не так важливі.
Для отримання чергового траншу Україна повинна здійснити не менше 16 структурних реформ, але дві з них особливі:
прийняття пенсійної реформи до кінця квітня, а також прийняття законопроекту про продаж землі до кінця травня. Якщо ці дві умови будуть виконані, я припускаю, що МВФ затвердить п'ятий транш до червня.
Чи корисно для України співпраця з МВФ? однозначно так. Завдяки кредитам МВФ, за останні два роки українські валютні запаси виросли з 5 мільярда доларів до 16,7 мільярда доларів, що дозволило стабілізувати обмінний курс і стримати інфляцію. Тепер в України є всі передумови для відчутного економічного зростання.
Андерс Ослунд для Atlantic Council.