В одній з частин Харківського гарнізону капітан і два сержанти влаштували розправу над мобілізованими солдатами.
Що ж там сталося - з'ясовувала Лідія Калініна.
Маленьке село на кордоні з Росією. Поруч розташувалися військові.
Вони тут вже півроку. Охороняють кордон. Ці солдати приїхали сюди на допит.
Саму розправу не бачили, як раз були в караулі.
Знають лише два сержанти і капітан про щось посварилися з двома солдатами мобілізованими.
Вивели їх у поле і розстріляли з автомата.
"Розстріл вночі, тому що я тільки вранці довідався. Мені зателефонував товариш, каже так і так. Земляка. Я стою на посту - мені ніби кувалдою хтось по голові. Я кажу: як? ! Всі. я аж трохи свідомість не втратив", - розповів військовослужбовець.
Стріляли в обох, але, мабуть, були п'яні. Всі кулі потрапили в 31-річного Стаса.
Другий чоловік зміг вирватися і втекти.
Добрався до людей, попросив допомоги, - привезли його у райвідділ.
Так історія і розкрилася. За що дісталося вбитого хлопця - товариші по службі зрозуміти не можуть.
"Стас - це мій земляк, ми разом з ним на кордоні стояли, ось такий хлопець! Міцний, молодий, хороший, був нешкідливий. Такий здоровенький, але ні до кого особливо не чіплявся без потреби", - розповів товариш загиблого Віталій.
Тіло Стаса вбивці закопали в декількох кілометрах - у прикордонній траншеї. Знайшли його в той же день.
"Коли міліція з собакою приїхала , взяли його речі і по сліду пішла і знайшла його вже там", - розповів військовослужбовець.
Микола бачив Стаса вже після смерті - їздив викопувати.
Каже - хлопця не тільки розстріляли в спину, але і добивали після.
На тілі сліди від штик-ножа, зламані кістки.
"Його витягли, сказали - хоч навіть живий - неживий, навряд чи могли так ноги складатися. Його витягали, сказали, що ноги до голови діставали. Загалом, попереломано було все", - говорить товариш загиблого Микола.
Закопавши тіло, вбивці спробували втекти. Де ховалися - показують місцеві.
"Он, бачиш вежа? Он бачиш - видно! Вежа стоїть - ось там ось. Вони там ховалися", - розповів місцевий житель Віктор Тригуб.
Ця вежа - в кількох кілометрах від місця трагедії.
"Ховатися тут - не найгірша ідея. Навколо - одні руїни і зарості, під горою - з десяток житлових будинків, а в парі кілометрів звідси - кордон з Росією. Тобто поле перейти - і ти в іншій країні", - говорить кореспондент Лідія Калініна.
За однією з версій слідства, саме так і збиралися зробити втікачі.
Але не встигли. Через 6 годин пошуків їх таки виявили та затримали.
Тепер військова прокуратура веде слідство за двома статтями - вбивство і дезертирство.
"Це виглядало як гулиганские мотиви, хотіли або залякати або навмисно вбити, в даний момент ми розбираємося в цьому. Мотиви з'ясовуються всі, тому попередньо сказати, що це була якась стаття, я не можу", - розповів військовий прокурор Харківського гарнзона Андрій Глумаков.
Солдати кажуть - командири і до цього вели себе не ідеально, хоча такого свавілля ніхто від них не очікував.
"За Кірєєва я скажу, що він відразу був неадекватний. - Це хто, це офіцер? - Ні. Сержант. Агресія, постійна агресія, йому щось не подобалося йому не подобалося", - розповів товариш загиблого Сергій.
Всі троє затриманих зараз під вартою.
Чоловіка, якому вдалося втекти, тимчасово відправили в іншу військову частину, щоб убезпечити.
А особовий склад, який служив тут, повністю змінили. Солдати того, що їх командири за ґратами тільки ради.
"Просто-напросто вони уявили себе тут царями й богами, ми ніхто і ніщо, а вони - всі. Командири хреновы! Тварі, заробили. Дайте мені автомат, я б їх особисто розстріляв , вірите? За Стаса і за цього хлопця, цих покидьків я сам убив би", - сказав товариш загиблого Віталій.
Лідія Калініна, Олександр Яновський, "Подробиці", телеканал "Інтер", Харків.