Війна в Україні носить на стільки ж психологічний і політичний, наскільки і військовий характер, що Володимир Зеленський добре продемонстрував, коли припустив, що «хижаки» в правлячих колах Росії одного разу вб'ють Володимира Путіна.. Безперечно, український президент не пролив би жодної сльози, якби російського лідера спіткала доля Юлія Цезаря, засудженого як диктатора та заколотого на березневі іди членами римського сенату..

Однак Зеленський не навів жодних доказів на підтримку свого прогнозу. А його головною метою, схоже, було посилити військові зусилля України, посіявши ще більше зерна підозр у параноїдальний ґрунт кремлівської політики.. Але питання про те, хто може прийти на зміну Путіну, і яку політику проводитиме новий режим – це питання, над яким замислюються західні уряди та експерти з питань Росії, – пише Financial Times..

Путін підтвердив, що президентські вибори в РФ відбудуться наступного року. І якщо він братиме участь у них, то перемога йому гарантована. Ще один шестирічний термін продовжить його правління до 30 років, що буде довшим за правління Йосипа Сталіна в 1924-1953 роках. Однак у жовтні Путіну виповнилося 70 років. Чим довше він залишається на посаді, тим гостріше постає питання наступності.

«Щоб зрозуміти, як виглядає Росія після Путіна, варто згадати Сербію після жорстокого правління Слободана Мілошевича. Він втратив владу у 2000 році після розпалювання воєн у колишній Югославії. Так само вчинив і Путін, розпочавши війни проти колишніх радянських республік, таких як Грузія та Україна», – йдеться у статті.

[see_also ids\u003d"

Видання зазначає, що Мілошевича та Путіна поєднують схожі невдоволення.. Вони обидва шкодували через розпад багатонаціональної держави, в якій домінувала одна національність: серби в Югославії та росіяни в СРСР. Вони однаково скаржилися на статус етнічних сербських та російських меншин у нових незалежних державах. Мілошевича та Путіна також об'єднує бажання контролювати територію, що втілює національну ідентичність та історичну гордість: Косово для сербського автократа та Крим для російського.

Мілошевич помер у 2006 році під час судового процесу за звинуваченням у військових злочинах. Минулого місяця Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, звинувативши його у примусовому вивезенні дітей із України.

«Сербія після Мілошевича перестала бути войовничою, гіпернаціоналістичною державою. Але вона перетворилася на недосконалу демократію і залишилася в напрузі із Заходом, особливо через Косово та зовнішню політику, що включає теплі відносини Белграда з Росією та Китаєм.. Громадське життя під керівництвом Олександра Вучича, який з 2014 року обіймав посаду прем'єр-міністра, а зараз став президентом, характеризується концентрацією влади та медіа-впливу в руках його «Сербської прогресивної партії»», – порівнює видання, припускаючи, що схожі умови можуть виникнути.

[see_also ids\u003d"

Будь-який майбутній кремлівський лідер навряд чи відмовиться від претензій Москви на Крим незалежно від результату війни в Україні.. Будучи набагато більшою державою, ніж Сербія, Росія не координуватиме свою зовнішню політику із Заходом. Усередині країни правляча група зробить так, щоб вибори завжди зосереджували владу в її руках, навіть якщо голосування стануть менш зрежисованим ритуалом, ніж за Путіна, і більш схожими на кероване змагання, як це було за часів Бориса Єльцина..

Як і в Сербії, поворот до ліберальної демократії західного зразка в найближчому майбутньому в Росії є малоймовірним.. Єдиним прем'єр-міністром Сербії після Мілошевича, який прийняв ці цінності, був Зоран Джінджич. Він був убитий у 2003 році. Рідкісним видатним політиком, який загалом відстоював ліберальні цінності в путінській Росії, був Борис Нємцов. Його застрелили біля Кремля у 2015 році.

Фактично однією з особливостей сербської політики після Мілошевича було існування ультранаціоналістичної опозиції. Вона тримає правлячу еліту в напрузі, роблячи офіційне визнання незалежності Косова майже немислимим, навіть якби Вучич відчув готовність піти цим шляхом. Вучич розпочав свою політичну кар'єру під крилом Воїслава Шешеля, радикального націоналіста та прихильника ідеї про «Велику Сербію», засудженого міжнародним судом у 2018 році за злочини воєнного часу.

[see_also ids\u003d"

У російській політиці також існує ультранаціоналістична течія, яку Путін раніше вважав надто непокірною. Але зараз воно стало ще голосніше через російську війну проти України.

Оскільки деякі впливові представники у військових колах та спецслужбах Росії лояльні до такого світогляду, радикали, безсумнівно, відіграватимуть роль у визначенні тональності майбутньої російської політики.

«Можна тільки припускати, хто прийде на зміну Путіну. Однак, судячи з досвіду Сербії, навіть кінець путінського авторитаризму та війни в Україні не принесуть Росії ні справжньої демократії, ні налагодження відносин із Заходом», - йдеться у статті.