Рівень глобальної демократії в 2022 році, який, як очікувалося, мав продемонструвати зростання після скасування ковидних обмежень, зріс лише незначно і фактично залишився на тому ж рівні, що й у попередньому році. Про це повідомила група Economist Intelligence Unit (EIU), аналітичний підрозділ британського журналу Economist, що оприлюднив щорічне дослідження Індекс демократії..
[quote type\u003d" [/quote].
Останні результати демонструють, що майже половина (45,3%) населення світу живе в умовах демократії, а більше третини (36,9%) – за авторитарного правління. Глобальна оцінка складає 5,29 бала з десяти, що лише на 0,01 вище, ніж у 2021 році.
[quote type\u003d" [/quote].
Значне придушення особистих свобод, яке передусім мало на меті захистити людей від COVID-19, знизило показники у 2020 та 2021 роках.. Однак усі покращення у 2022 році були зведені нанівець через негативні події в інших місцях.
Більше того, Китай, де мешкає майже п'ята частина населення світу, лише у грудні скасував політику «нульової терпимості» до COVID-19, місяцями утримуючи десятки мільйонів своїх громадян під замком. Уряд відмовився від нульової ковідної політики після масових протестів проти неї. Але репресивна реакція держави на ці протести знизила оцінку демократії Китаю до 1,94 із десяти, що є найнижчим показником з початку дослідження індексу у 2006 році..
Росія зафіксувала найбільший демократичний спад зі всіх країн світу, опустившись у рейтингу на 22 рядки до 146-го місця.
Прагнення Володимира Путіна відновити позиції Росії як імперської держави стикаються із запеклим опором Заходу, водночас осуд із боку незахідних країн аж ніяк не масовий.. Приблизно дві третини людей живуть у країнах, уряди яких нейтральні або орієнтовані на Росію..
Пропагандистська машина Путіна намагається переконати глобальний південь у тому, що мета Заходу – «розділити та знищити» Росію. У самій Росії жорсткий контроль держави над ЗМІ та придушення антивоєнних протестів призвели до найнижчого за весь час балу — 2,28.
[see_also ids\u003d"
Поляризація залишається найбільшою загрозою для демократії в Америці, хоча історично висока явка на проміжних виборах у листопаді та ігнорування кандидатів, які все ще заперечують результати президентських виборів 2020 року, допомогли країні утримати стабільний результат на рівні 7,85..
Далі на південь. Вчинений президентом Перу Педро Кастільо невдалий державний переворот послабив і так нестабільну демократію. Тепер індекс класифікує уряд Перу як гібридний режим, а не як демократичний..
Численні державні перевороти в Буркіна-Фасо спричинили падіння на 16 рядків у рейтингу. Невдалі спроби державного перевороту в Гвінеї-Бісау, Сан-Томі та Прінсіпі та Гамбії другий рік поспіль сприяли стагнації демократичних показників у країнах Африки на південь від Сахари..
Західна Європа, де розташовані вісім із десяти найкращих за індексом демократії країн, стала єдиним регіоном, у якому в 2022 році зафіксовано помітне поліпшення: її регіональний показник повернувся до рівня, що фіксувався до пандемії, а Норвегія зберегла свою позицію на вершині рейтингу. З незначним відривом за нею йдуть чотири інші скандинавські країни..
На другому місці у світовому рейтингу розташувалася Нова Зеландія.
Туреччина, єдиний «гібридний режим» у Західній Європі, за останнє десятиліття зафіксувала різкий спад демократії. Так на країні позначилося все більш автократичне правління її президента Реджепа Таїпа Ердогана. Цього літа в країні відбудуться вирішальні вибори, які можуть змінити її демократичний статус.
[quote type\u003d" Зараз наша країна за рівнем демократії знаходиться на 87-му рядку світового рейтингу і перебуває на шляху виходу з гібридного режиму в недосконалу демократію.. [/quote].
Ще до початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року міжнародне опитування соціологічної служби Gallup показало, що українці стали однією з десяти найнещасніших націй серед 44 країн, де проводилося дослідження. В Індексі щастя українці посіли 38 місце із 44.
Чи встоїть сучасний світовий порядок, налаштований на глобальну співпрацю, під ударами, які Росія завдає Україні? Читайте у статті «Глобальна змінна» Катерини Щеткіної та Тараса Паньо.