На Китай припадає більше однієї шостої частини населення світу, проте після чотирьох десятиліть, за які населення країни зросло з 660 мільйонів до 1,4 мільярда людей, цього року вперше з часів великого голоду 1959-1961 років його чисельність скоротиться, пише дослідниця Сюцзянь Пен..

Згідно з останніми даними Національного бюро статистики Китаю, населення країни збільшилося у 2021 році всього на 480 000 осіб – до 1,41260 мільярда.. Для порівняння, 10 років тому щорічний приріст становив 8 мільйонів людей.

Хоча небажання мати дітей в умовах жорстких антиковідських заходів, можливо, і сприяло уповільненню темпів зростання народжуваності, воно спостерігалося протягом багатьох років.

Наприкінці 1980-х років загальний коефіцієнт народжуваності в Китаї (число народжень на одну жінку) становив 2,6 – набагато вище 2,1, необхідні для заміщення смертей. З 1994 року він був між 1,6 і 1,7, а 2020 року опустився до 1,3, а 2021 року - до 1,15.

Для порівняння, в Австралії та США загальний коефіцієнт народжуваності становить 1,6 народжень на одну жінку. У старіючій Японії – лише 1,3.

Різкий спад народжуваності стався, незважаючи на те, що Китай відмовився від політики однієї дитини у 2016 році та ввів політику трьох дітей, підкріплену податковими та іншими стимулами минулого року.

Існують різні теорії про те, чому китайські жінки, як і раніше, не хочуть заводити дітей, незважаючи на державні стимули. Одна з них полягає в тому, що населення звикло до невеликих родин. Інший варіант пов'язаний із зростанням вартості життя, а треті вважають, що це може бути пов'язане зі збільшенням шлюбного віку, який затримує народження дітей та зменшує бажання їх мати взагалі.

Крім того, у Китаї менше жінок дітородного віку, ніж можна було б очікувати. Обмежені можливістю мати лише одну дитину з 1980 року, багато пар вибирають хлопчика, підвищуючи співвідношення статей при народженні зі 106 хлопчиків на 100 дівчаток (співвідношення в більшості інших країн світу) до 120, а в деяких провінціях до 130.

Після 2021 року, за прогнозами дослідників, населення Китаю щорічно скорочуватиметься в середньому на 1,1%.. Минулого року загальна чисельність населення Китаю зросла на мінімальну величину після кризи – всього на 0,34 особи на кожну 1000. Згідно з прогнозами, підготовленими групою фахівців Шанхайської академії соціальних наук, цього року – вперше після голоду – чисельність населення знизиться на 0,49 особи на тисячу.. Переломний момент настав на десятиліття раніше, ніж очікувалося.

Ще в 2019 році Китайська академія соціальних наук очікувала, що пік чисельності населення припаде на 2029 рік і становитиме 1,44 мільярда осіб. У доповіді Організації Об'єднаних Націй "

Команда Шанхайської академії соціальних наук прогнозує, що після 2021 року середньорічне зниження чисельності населення становитиме 1,1%, внаслідок чого у 2100 році населення Китаю скоротиться до 587 мільйонів осіб..

Припущення, що лежать в основі цього прогнозу, полягають у тому, що загальний коефіцієнт народжуваності в Китаї знизиться з 1,15 до 1,1 у період з теперішнього часу до 2030 року та залишиться на цьому рівні до 2100 року.

Швидке зниження населення вплине на економіку Китаю.. Чисельність населення працездатного віку в Китаї досягла піку в 2014 році і, за прогнозами, до 2100 року скоротиться менш ніж до однієї третини від цього піку.. Очікується, що чисельність літнього населення Китаю (віком 65 років і старше) продовжуватиме зростати протягом більшої частини цього часу і до 2080 року перевищить чисельність населення працездатного віку. Це означає, що якщо в даний час 100 осіб працездатного віку можуть утримувати кожні 20 людей похилого віку, то до 2100 року 100 працездатних китайців повинні будуть утримувати вже 120 літніх китайців..

Середньорічне скорочення працездатного населення Китаю на 1,73% створює передумови для зниження темпів економічного зростання, якщо продуктивність праці не швидко зростатиме.

Підвищення вартості робочої сили, викликане швидким її скороченням, призведе до того, що низькорентабельні трудомісткі виробництва будуть витіснені з Китаю в країни з надлишком робочої сили, такі як В'єтнам, Бангладеш та Індія.. Вже зараз вартість робочої сили в Китаї вдвічі вища, ніж у В'єтнамі.

У той же час Китай повинен буде направити більше своїх виробничих ресурсів на надання послуг охорони здоров'я, медицини та догляду за літніми людьми, щоб задовольнити потреби все більш літнього населення..

Моделювання Центру політичних досліджень Університету Вікторії в Австралії передбачає, що без змін у пенсійній системі Китаю пенсійні виплати зростуть у п'ять разів – з 4% ВВП у 2020 році до 20% ВВП у 2100 році.

Для країн-експортерів ресурсів, таких як Австралія, ці зміни, ймовірно, вимагатимуть переорієнтації експорту на виробників за межами Китаю.. Для імпортерів товарів, включаючи Сполучені Штати, джерело товарів поступово зміщуватиметься у бік нових центрів виробництва, що розвиваються..

Незважаючи на прогнози про те, що це буде "

Автор дослідження Сюцзянь Пен працює у Центрі політичних досліджень Університету Вікторії (Канада).