Переломні моменти – це не завжди якісь докорінні зміни. Іноді це точка, коли історію більше неможливо ігнорувати. 24 лютого Росія вторглася до України. І в цей же момент світ, безсумнівно, розділився на два блоки..

Яким би не був результатом війни Володимира Путіна, геополітика тепер розділена між Заходом і китайсько-російською Євразією.. Решта країн, включаючи Індію, тепер між ними. У більш спокійному світі блоки, що ворогують, змогли б співіснувати в режимі, схожому на Холодну війну. Але щоб така стабільність з'явилася, мине час, пише Financial Times. Короткострокова перспектива буде охоплена невизначеністю. Питання, які зараз звучать, стосуються великих змін. Чи повернемося ми до ядерної ери? Глобалізація буде скасовано? Співробітництва у боротьбі з кліматичними змінами більше не буде? Чи можуть демократії подолати автократію? Ще недавно більшість людей на Заході знали відповіді на ці запитання. Цілком логічно, що Путін, головний мотив якого полягає у ненависті до Заходу, став саме тим, хто опустив завісу. Але це ще досить іронічно.

Західні стратеги були схильні списувати Росію з рахунків як силу в занепаді. Але втрата статусу змушує Москву поспішати у своїх авантюрах більше, ніж це робить Китай, який ще недавно терпляче чекав свого часу. Найочевиднішим питанням залишається те, хто з цих двох поставить темп. Поки що відповідь така: можливо, ніхто. Здивувавши багатьох, Джо Байден останніми тижнями перетворився на «хрестоносця» глобальної свободи в дусі Рональда Рейгана.. Варшавська мова Байдена прославилася через його імпровізовані слова про те, що Путіну треба піти.. Але його формальні ремарки теж були вагомими. Байден сказав, що йде битва між автократією та демократією.

«Нам потрібно гартуватися і бути готовими до тривалої битви попереду», - сказав президент США.

Неофіційна мета Америки – зміна російського режиму. Сіді трьох великих військових сил Китай поки що здається найбільш прихильним до статус-кво. Ніщо з того, що Сі Цзіньпін сказав або зробив після російського вторгнення, не може зрівнятися з «кинутою рукавичкою» Байдена. Путін скоротив свої військові цілі до контролю над шматком української території та встановленням українського нейтралітету. Обидві цілі можна досягти. Невідомою змінною залишаються США під керівництвом Байдена.

[see_also ids\u003d"

У якийсь момент президент України Володимир Зеленський зазнає глибини риторики свого американського колеги. До того, як минулого тижня з'явилися репортажі про російські військові злочини в Бучі та інших містах, Зеленський говорив про готовність укласти мирну угоду і хотів зустрітися особисто з Путіним.. Захід наполягає, що тільки Зеленський може вирішувати, що є прийнятним, а що ні. Але це половина історії. Інша половина – це те, що США навряд чи скасують усі свої санкції або хоча б більшість із них, доки Путін при владі. За словами Байдена, санкції стали «новим типом економічного державного управління, здатного завдавати таких збитків, які можуть конкурувати з військовою могутністю».. Очевидно, що вони будуть використані в більш масштабній американській боротьбі за демократію.. Росія, яка до 24 лютого була 11 найбільшою економікою світу, скоро не входитиме навіть до двадцятки, - сказав Байден..

«Темрява, яка керує автократією, не рівня полум'я свободи», - додав президент США..

Це нова глобальна біполярність у найгіршому прояві. І Путін брав безпосередню участь у її народженні. А Байден отримав роль того, хто встановлює умови. Для цього є три найбільш очевидні сфери.

Перша – економічна. До вторгнення в Україну тривали суперечки, чи зможе будь-яка валюта, включаючи китайський юань, замінити долар.. Більшість економістів вважають, що американська валюта навряд чи втратить свою роль у найближчому майбутньому. Багато що залежить від того, що Вашингтон збирається зробити. Америка продемонструвала свою надзвичайну могутність у блокуванні великої економіки та переслідуванні її глобальної еліти. Еліти інших країн, серед яких чимало клептократів, тепер складають запасні плани. Уряди країн, що розвиваються, уважно стежитимуть за тим, як Захід змусить Москву виплатити Києву репарації за завдану війною шкоду. Байден може конфіскувати частину чи всі валютні резерви Росії, щоб за ці гроші відбудувати країну. Він уже створив прецедент на початку року, коли США конфіскували половину афганських резервів. Російські заморожені активи перевищують 300 мільярдів доларів. Якщо Вашингтон надійде з Москвою так само, як із Кабулом, це може призвести до відмови від долара..

[see_also ids\u003d"

Друге занепокоєння – це глобальна гонка озброєнь. До вторгнення Путіна Китай та Росія вже займалися оновленням своїх ядерних систем, зокрема гіперзвукових ракет. США зараз теж збільшують свої витрати на оборону. Зрештою, Вашингтон може підвищити військові витрати до 5% від ВВП.. Тим часом, більшість європейських країн більше не потрібно переконувати витрачати на свої армії 2% від ВВП, як того вимагає статут НАТО.. Країни по всьому світу вирішать, що Україна зробила дурість, коли відмовилася від свого ядерного арсеналу у 1994 році. Поширення ядерної зброї у наступні роки стане головним болем.

Третя проблема – ідеологічна. Найбільш несподіваною реакцією на агресію Путіна була інтенсивність західної суспільної реакції. Але відкрите питання полягає в тому, як довго вона буде такою.. Опитування свідчать про зростання популярності правої радикалки Марін Ле Пен перед виборами у Франції. І це нагадує про тендітну природу демократії. Також Дональд Трамп збирається влаштувати реванш Джо Байдену у 2024 році.. Трамп і Ле Пен представлятимуть зовсім інший Захід, відмінний від того, який очолюють Джо Байден та Еммануель Макрон. Безперечно, нова ера вже почалася. Але рішучість Заходу ще не визначена.

Нагадаємо, 1 квітня турецький лідер Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що зустріч президентів України Володимира Зеленського та Росії Володимира Путіна може пройти у Стамбулі.. Проте український глава держави під час останнього спілкування з журналістами, який пішов після того, як світ побачив кадри після звірств росіян у Бучі, заявив, що його зустріч із Путіним може взагалі не відбутися.

" За версією угорського прем'єра, серед них і український президент. Чому? Відповідь у статті Олексія Коваля "