Усі війни закінчуються політичними угодами. Але війна в Україні тривала. І деякі аналітики стали говорити, що згода української сторони на політичний нейтралітет може стати основою мирного пакту з Росією.

У той же час диявол будь-яких домовленостей криється в деталях, пише на сторінках Bloomberg професор Школи передових міжнародних досліджень при Університеті Джонса Хопкінса Гал Брендс. Нейтральність, прийнятна для України, поки що немислима для Володимира Путіна. А нейтральність за тими критеріями, які задовольняють Кремль, – смертний вирок для української незалежності.. Нейтралітет вже давно розглядається як спокусливий спосіб вирішення суперечок через невеликі, стратегічно розміщені країни.. Наприклад, такий статус молодої Бельгії був гарантований багатосторонньою Лондонською угодою у 1839 році.. Зрештою Німеччина порушила його 1914-го.

Після Другої світової війни Фінляндія погодилася на обмеження у зовнішній політиці, щоб уникнути повномасштабного втягування до радянського блоку.. У 1950-х Австрія стала нейтральною через угоду, укладену в розпал Холодної війни. І Австрія, і Фінляндія врешті-решт потихеньку стали більше схилятися до Заходу.. Але жодна з них не приєдналася до блоків, які розділили Європу на дві.

Теоретично нейтралітет може мати сенс у випадку з Україною. Путін безпідставно стверджує, що розширення НАТО на схід нібито стало головною причиною його конфлікту з урядом у Києві.. Насправді Україна ніколи не отримувала чіткої перспективи вступу до альянсу.. І президент Володимир Зеленський це тепер визнав. Можливо, може з'явитись угода, в якій Путін зупиняє війну в обмін на формальну нейтральність України.. Київ же визнає російський суверенітет над Кримом та Донбасом. Автор пише, що поступка території, яку Москва контролювала до спалаху повномасштабної війни, може бути прийнятною. Зеленський, мабуть, розуміє, що не зможе отримати Крим чи Донбас найближчим часом. Дипломати можуть становити хитрі формулювання, які визнають російський контроль над територіями без необхідності формального визнання з боку московського суверенітету..

Реальна проблема у конфліктних версіях нейтралітету. Коли про це говорить Путін, він має на увазі не лише український позаблоковий статус. Він прагне, щоб Україна стала настільки слабкою та беззбройною, щоб не здатна була захистити себе. Російські учасники переговорів запропонували обмежити українську армію до 50 тисяч солдатів. А це лише невелика фракція сил, які має Київ сьогодні. Така поступка приведе швидше до знищення, ніж до збереження незалежної України.. Беззбройна, хронічно вразлива країна постійно побоюватиметься, що Путін, який збирався захопити всю її територію у нинішній війні, просто спробує знову, коли йому буде зручно.. Тож якби Зеленський погодився на таку угоду, позиції України мають бути настільки поганими, що Путіну навіть вести переговори було б не потрібно..

Як зробити нейтралітет України життєздатним? Є два сценарії, кожен із яких Путін просто зненавидить. Перший: Україна може захистити власний нейтралітет, якщо буде озброєна до зубів, щоб вона могла розбити вщент армію будь-якого агресора, як зараз російську. Для цього потрібно буде побудувати більш сучасний військово-промисловий комплекс України або закупити велику кількість передового озброєння: протитанкові ракети, боєприпаси, системи ППО тощо. Також Захід мав би надати більше фінансування та провести ще більше тренувань.

Або є другий сценарій: українську нейтральність може бути захищено за допомогою гарантій, наданих великими державами.. Будь-які обіцянки від Путіна порожні. Тому гарантами України у нейтральному статусі мають стати США, Великобританія та інші західні країни.. Якщо вам здається, що це схоже на членство в НАТО, то так воно і є. Жоден зі сценаріїв не влаштує Путіна. Тому що не можна контролювати Україну, здатну захистити свою нейтральність чи попросити західні сили це зробити. Ситуацію ускладнює ще одна проблема: обидві сторони вважають, що час на їхньому боці.

[see_also ids\u003d"

Війни закінчуються, коли вороги зближуються у своїх очікуваннях щодо майбутнього. Наприклад, коли країна А та країна Б усвідомлюють, що конфлікт між ними безнадійно зайшов у глухий кут. Однак, незважаючи на те, що російський наступ в Україні здебільшого зупинився, такого розуміння досі немає. Путін, схоже, думає, що зможе зламати волю України за допомогою жорстокої облогової тактики та загроз застосувати хімічну чи радіологічну зброю. Він використовує артилерію та повітряні атаки, намагаючись знищити українську економіку та оборонно-промислові можливості. У нього досі є потужні некінетичні засоби, такі як кібератаки, які можна застосувати проти Заходу, сподіваючись вплинути на економічний хаос та послабити ентузіазм щодо санкцій..

Розрахунки України. Її влада переконана, що сили російських загарбників надто розтягнуті та вразливі. Українська армія проводить потужні контркампанії на околицях Києва.

Зеленський сподівається, що санкції розіб'ють російську економіку та оборонну промисловість. Українські сили зможуть продовжувати бій, доки надходитимуть зброя та гроші із Заходу. Зеленський та Путін все одно вважають, що можуть згодом отримати кращі позиції на переговорах, ніж у них зараз. І не важливо, чи буде розмова про нейтралітет чи ні. Звичайно, не може бути так, щоб вони обидва мали рацію. Але поки переконання одного з них не будуть розвіяні, війна продовжуватиметься. А це означає, що ситуація в Україні стане ще гіршою..