Це був історичний день для міжнародного правосуддя, але він таким не видався. 15 грудня Ратко Младич сидів на лаві підсудних суду ООН з військових злочинів в Югославії в Гаазі, бурмочучи і читаючи газету.
Коли прокурор звинуватив його в організації масового вбивства 7 тисяч боснійських мусульман у Сребрениці в 1995 році, він негативно помахав пальцем. Це був останній день його суду, хоча остаточний вирок буде винесено протягом нового року. Але вердикт щодо роботи самого суду вже можна оголосити зараз.
Про це сьогодні пише The Economist, додаючи, що справа проти Младича стало завершальним для судового процесу над високопоставленими чиновниками. Але на Балканах поширене розчарування роллю, яку зіграв трибунал по Югославії. Тим часом, новий процес, який стосується військових злочинів, скоєних під час конфлікту в Косово, з 1 січня почав свою роботу. Цього року новий міжнародних суд повинен оголосити звинувачення косовцев, які причетні до воєнних злочинів, скоєних у 1998-2000 роках.
Створений в 1993 році Радою безпеки ООН трибунал по Югославії визначив 161 обвинуваченого і засудив 83 з них.
"Найбільший успіх в тому, що він зміг взагалі хоч щось зробити", - вважає автор книги про військові злочини на Балканах Ерік Горді.
Суддя Кармел Агіус, який очолює трибунал, визнав, що "шлях був важким", але він пишається результатами. Найбільшим провалом трибуналу було те, що він не зміг переконати жителів колишніх югославських республік, що він неупереджений. Багато в регіоні вважають його роботу зовнішнім втручанням. Суд був створений зовнішніми силами в момент, коли у світу була воля вимагати правосуддя для військових злочинів незалежно від того, де і ким вони були здійснені. Але процес затягнувся на роки, а суддям і адвокатам весь цей час добре платили. За словами судді Агіус, люди на просторі колишньої Югославії звикли "звинувачувати іноземців або когось іншого в своїх розчарованих". Але, на його переконання, жодне місце масовго поховання не було б розкопаним і зафіксованим без існування трибуналу.
Журналіст, який в 1991 році закликав створити трибунал, Мірко Кларін вважає, що упех полягає в тому, що поняття "військового злочину" було розширено. Але це, на його думку, було одночасно і невдачею.
Занепокоєння, що трибунал по Югославії був зовнішнім втручанням, також шкодить новому суду з військових злочинів в Косово. Насправді цей суд - не орган ООН. Він створений на основі законів Косово за участю іноземних суддів і профінансований в основному ЄС. Він з'явився на основі звинувачень, які зробила Рада Європи в 2011 році. Одне з них стосується незаконного продажу органів військовополонених.
Голова аналітичного центру Kosovar Stability Initiative Флоріна Дулі каже, що більшість її співвітчизників переконані, що новий суд - це інструмент в руках "великих країн і Євросоюзу". Вони вважають, що загроза притягнення до суду допоможе Брюсселю шантажувати лідерів Косово і вимагати від них виконання всіх забаганок ЄС, наприклад продовжувати вести діалог з Сербією.
Прокурор Девід Швендіман визнає, що цілі нового трибуналу значно скромніше, ніж в минулі десятиліття. Його робота не полягає в тому, що б не дозволити бойовим групам в Сирії скоювати злочини.
Але він повинен стати судовим органом, який покарає таких злочинців, коли політична воля світу повернеться.
Нагадаємо, що ще 1 серпня 2016 року повідомлялося, що в Бразилії заарештували військового злочинця колишньої Югославії Николу Чараніча. За інформацією Інтерполу, заарештований звинувачується в скоєнні "військових злочинів проти цивільного населення". Чи не уточнюються ні деталі злочину, ні те, скільки часу затриманий перебував на території Бразилії.