Невелике швейцарське містечко Тун із населенням близько 45 тисяч осіб несподівано перетворюється на головний футбольний центр країни. Минулого літа Швейцарська футбольна асоціація оголосила про будівництво тут нового тренувального центру під назвою Swiss Football Home.
Водночас місцевий футбольний клуб Тун почав писати, мабуть, найсенсаційнішу казку в історії швейцарського футболу. Після п'яти років у другому дивізіоні клуб повернувся до Суперліги у 2025 році.
Сезон команда розпочала з другим найдешевшим складом у чемпіонаті, а головною метою було просто уникнути вильоту. Але зараз цей новачок перебуває за крок до здобуття першого чемпіонського титулу у своїй історії. Востаннє Тун зазнавав поразки ще в середині грудня. Команда виграла 12 зі своїх останніх 13 офіційних матчів, забивши найбільше та пропустивши найменше серед усіх учасників ліги.
За вісім матчів до кінця сезону відрив від найближчого переслідувача — Санкт-Галлена — становить неймовірні 16 очок. Традиційна футбольна еліта Швейцарії, включно з чинним володарем золотого дубля Базелем (на чолі з капітаном Джерданом Шакірі), домінантним Янг Бойз та цюрихськими грандами, залишилася далеко позаду.
Ця дивовижна історія нагадує тріумф англійського Лестера у 2016 році або німецького Кайзерслаутерна у 1998-му (який теж став чемпіоном одразу після виходу в еліту). У самій Швейцарії подібне траплялося лише раз і понад 70 років тому: у далекому 1952 році клуб Грассгоппер виграв титул як новачок ліги, хоча й з перевагою лише в одне очко.
Цікаво, що саме Грассгоппер минулих вихідних був розгромлений Туном з рахунком 5:1 на переповненій 10-тисячній Стокгорн Арен — за грою спостерігала майже чверть населення міста.
До цього часу Тун ніколи не вигравав жодного трофея (клуб двічі програвав у фіналах Кубка). Найкращим досягненням команди в чемпіонаті було друге місце у 2005 році, після якого клуб сенсаційно пробився до Ліги чемпіонів.
Головні герої того успіху зараз грають ключові ролі у новому дивізу: колишній нападник Мауро Люстрінеллі є головним тренером, а екс-півзахисник Андреас Гербер — президентом і спортивним директором клубу. Секрет нинішнього успіху криється у місцевому патріотизмі та стабільності.
У складі немає зірок світового масштабу.
Натомість лідерами є 32-річний капітан і стовп оборони Марко Бюркі (молодший брат екс-воротаря дортмундської Боруссії Романа Бюркі) та Леонардо Бертоне, якого за розкішні штрафні удари вже порівнюють із Девідом Бекхемом. Найбільш перспективним талантом вважається 20-річний гравець молодіжної збірної Швейцарії Франц-Ітан Мейхтрі, якому вже зараз пророкують виклик до головної команди країни.
Зараз Тун стрімко мчить до свого історичного першого золота, вкотре доводячи, що у сучасному футболі досі є місце для справжніх див.