Черговий футбольний уїкенд в України залишився позаду.
Цей вихідний в українському футболі провели в стиснуті терміни, адже на обрії видніються матчі національних збірних, тому наступний тур узагалі розтягнеться майже на весь тиждень, що цих самих "збірників" убезпечити від зайвого навантаження. А тим часом щільність подій двадцятого за ліком раунду була настільки високою, що легко можна було серед них загубитись. Спробуємо тепер зібрати все докупи.
20 тур. 13.03.2026 13:00 СК Полтава 0:4 Карпати Львів 18:00 Динамо Київ 2:1 Оболонь 20 тур. 14.03.2026 13:42 ЛНЗ 2:0 Олександрія 15:30 Кудрівка 0:0 Верес 18:00 Полісся 2:0 Кривбас 20 тур. 15.03.2026 13:00 Епіцентр 2:0 Рух 15:30 Колос 1:1 Зоря 18:00 Шахтар 1:0 Металіст 1925 Центральних матчів туру багато не буває, але знову серед них заховався скандальний Календар національної першості подарував нам можливість розмірковувати над тим, що важливіше — боротьба за сумісні позиції чи можливість для амбітного колективу відкусити дорогоцінні залікові бали в лідера. Здається, на це питання відповіді так і не знайшли, тож матчі в Житомирі та Львові в підсумку зібрали чи не однакову авдиторію довкола себе. І це насправді добре.
Почнемо із зустрічі житомирського Полісся та криворізького Кривбасу, яка завершувала суботню частину програми туру. Ситуація в турнірній таблиці для "вовків" на тлі поразки в минулому турі від київського Динамо на цій самій арені (1:2) склалась такою, що надто вже близько опинились переслідувачі, і чергова невдача команди Руслана Ротаня могла б суттєво погіршити її становище. Звичайно, що й колективу Патріка ван Леувена хотілось скористатись моментом, бо до завершення сезону залишилось доволі небагато часу.
Але те, що ми побачили на полі житомирського Центрального в цей вечір, точно не походило на конкурентний футбол у виконанні обох команд. Полісся своєю методичною холоднокровністю заколисало суперників, і завдало двох кинджальних ударів посеред таймів.
При цьому прямолінійності атак команди Ротаня під час кожного з гольових моментів залишалось лише позаздрити, тоді як ставка ван Леувена на гру на контратаках лише на початку другого тайму здавалась виправданою. Проте там, де "вовки" брали своє до кінця, гравці Кривбасу програвали дуелі воротарю суперників. Або взагалі в площину не влучали.
За іншою парою претендентів за звання центрального матчу туру доводилось спостерігати з телевізійних камер на Арені Львів, які навряд чи могли передати насправді дуже напружену атмосферу в протистоянні донецького Шахтаря та харківського Металіста 1925. Поміж командами не було прямого конфлікту інтересів у турнірній таблиці, але для кожної з них утрата залікових балів могла отримати дуже серйозні наслідки.
"Гірники" при цьому були на тлі втоми від матчу Ліги конференцій УЄФА в Польші проти місцевого Леха (3:1) надвечір у четвер, тож навіть просили суперників перенести гру на понеділок, щоб якось розвантажити цей пекельний графік. Але команда Младена Бартуловича свою згоду на це не дала — її право, не кожного разу вдається піймати статусного опонента, коли той надзвичайно вразливий. А доводити "жовто-синім" є що.
Однак Металіст 1925 не ризикнув грати в насправді розкутий футбол, за рахунок чого суперники вже неодноразово ловили Шахтар у подібних ситуаціях. Якщо відверто, то харків’яни реалізували лише одну частину свого плану на гру — та, що стосувалась оборони, із подоланням якої в "гірників" дійсно були серйозні проблеми. А от атакою гості відверто знехтували, що не отримувати контрвипади на рівному місці, як той самий Лех посеред минулого тижня.
Шахтар за кількістю гольових нагод переважав, але суто за грою ця перевага складала враження десь 55 на 45, не більше того. Хоча й два влучання в поперечину: одне цілеспрямоване від Аліссона та одне випадкове — від Коноплі, також мали місце. За таких обставин усе вирішив банальний випадок та невелика перевага в досвіді одного гравця над іншим.
Звісно, це міг бути лише скандальний епізод у штрафному Металіста 1925, коли під час кутового з правого флангу на ближній стійці Траоре боровся за відскок та добре розумів, що варто лише вчасно виставити ногу, і хтось із суперників точно по ній ударить. У цій рулетці в підсумку програв Ілля Крупський, якого, як ми пам’ятаємо, свого часу Шахтар дуже активно хотів запросити, але не склались агентські питання, і в підсумку переможний гол із позначки опинився на рахунку Педріньйо да Сілви.
Скандал? Та звісно, бо це було те саме новомодне слово "софт-пенальті", до якого наші керівники арбітражу намагаються привчити вболівальників. Виходить, поки що, не надто добре, бо полярність думок із приводу цього моменту була шаленою. А вся відповідальність у підсумку на головному арбітрі Віталії Романові з Дніпра. Цікаво, чи запроторять його тепер на поліграф, якщо так вчинили з Миколою Балакіним після танців із VAR у Житомирі за тиждень до цього. УАФ, начебто, із повідомленням до ЗМІ не виходив після цього матчу. А Шахтар пішов готуватись до поляків із трьома додатковими заліковими балами в активі.
Це сталось — Карпати… виграли у футбол Колись ця подія все ж таки мала відбутись. І якщо б перемоги не було в номінально гостьовій грі проти СК Полтава на стадіоні Україна, яку відвертий аутсайдер погодився провести на полі суперників без особливих побоювань із приводу результату чи підтримки суто на користь "левів" на трибунах, то для Франсіско Фернандеса настали б дійсно темні часи "української інквізиції".
Принаймні так нам подавали цю гру до її початку, і коли посеред першого тайму у ворота Карпат призначили пенальті, то на їхнього тренера було просто боляче дивитись. Але має подякувати Фернандес юному Назару Домчаку, який потягнув одинадцятиметровий від Дмитра Плахтиря й тим самим не дав грі піти за сценарієм команди Павла Матвійченка.
Після цього Карпати майже одразу забили свій гол вишуканим ударом Чебера Алькайна, а другому таймі вже пішов відвертий каток по полтавських дорогах. Бабукар Фаал був рульовим у цьому випадку й останні два голи його команди відбувались за безпосередньої участі нападника, тоді як спочатку Бабогло відзначив капітанську пов’язку вдалим підключенням до стандарту. Результат загалом нікого не здивував, але його важливість особисто для тренера "левів" важко переоцінити.
У столичному дербі було напружено, але загалом спокійно Протистояння Динамо та Оболоні лише останніми роками набуло аж такої гарячої принциповості, яка загалом і мала б бути наявною в двобоях поміж командами з одного міста, які ще й ділять столицю на окремі зони власного впливу. І цей настрій можна було відчути за ходом гри, особливо в другому таймі, коли футболісти навіть дозволяли собі трохи зайвих емоцій.
Але спортивна складова виявилась прогнозованою — команда Ігора Костюка у своєму вертикальному футболі була більш прогресивною за суперників, які також намагались грати прямолінійно та швидко, але клас виконавців усі зрозумілий.
Хоча й обійшлось не без пригод для Динамо. Поки господарі марнували свої моменти, "пивовари" використали єдиний гарний вихід до контратаки за весь матч, і забили гол першими. Не велика втіха для них, бо ще до перерви Оболонь привезла собі пенальті, який реалізував легендарний Андрій Ярмоленко, чим додатково просунув себе вперед у рейтингу бомбардирів, а згодом і Матвій Пономаренко провів свій черговий м’яч у чемпіонаті.
Уже під час написання цього матеріалу стало відомо, що Сергій Ребров запросив юного нападника до національної збірної з потенційним дебютом на такому рівні, тож голеадорські здобутки "пташеня" Костюка не минулись без уваги.
Олександрія перегоріла й почала вільне падіння Проблеми для "поліграфів" у цьому сезоні були цілком очікуваними з урахуванням того, як вони проводити літнє міжсезоння, тож Кирилу Нестеренку відверто не позаздриш. Але працювати доводиться навіть за таких обставин, ще й пристрасні вболівальники вимагають якихось позитивних результатів. А де їх брати, коли єдиний реальний шанс здобути хоч якісь залікові бали на початку 2026 року подарували київській Оболоні банальними організаторськими помилками, а решта суперників були такого рівня, що й лідери нашого чемпіонату могли не витримати темп.
Цього разу Олександрія грала на полі черкаського ЛНЗ, і це був той рідкісний випадок, коли команда Віталія Пономарьова мала брати реванш у суперників за поразку в першому колі (1:4). "Бузкові" своє завдання в підсумку виконали, тоді як гості намагались знову зачепитись бодай за нічию якісною грою в обороні, але не вийшло, як і в попередніх випадках.
Період активності на початку другого тайму у виконанні Олександрії на чужій половині також минув без позитивних наслідків, тож у коли ЛНЗ забив удруге, не дивно, що психологія команди Нестеренка дала слабину, і ми побачили нервовий зрив у новачка Браяна Кастільйо, який за дві хвилини отримав два попередження та навмисно зламав найкращого бомбардира команди Пономарьова Марка Ассінора.
Наскільки там усе серйозно — побачимо вже незабаром, але покарання для гравця Олександрії за таку поведінку однією грою не має обмежуватись.
Окрім цього, уже після завершення поєдинку відбулось післяматчеве інтерв’ю Дениса Шостака, яке є яскравим прикладом того, як не треба спілкуватись із представниками ЗМІ навіть після невдачі власної команди. Елементарна неповага, яка відштовхує тоді, коли самі "поліграфи" потребують максимальної залученості небайдужих.
Епіцентр прописався на Лівому Березі Команда Сергія Нагорняка свого часу спробувала зіграти в столиці матч проти харківського Металіста 1925 (0:0), результат їй сподобався, тож і другу частину сезону новачки УПЛ проводять на цій домашньому стадіоні Лівого Берега. А після розгрому Колоса за тур до цього (4:0), та й поготів настрій залишатись на цій арені в Епіцентру підвищений. А тут ще й матч проти львівського Руху в підсумку вдало склався для клубу з Кам’янця-Подільського.
Тим часом Івану Федику знову залишається лише поспівчувати, бо тренеру вже урвався терпець, і він назвав своїх підопічних "хлопчиками, які мають подавати м’ячі, але натомість доводиться ставити їх на гру". Посперечатись немає з чим — Рух і без того був наймолодшою командою в УПЛ, а тепер його середній вік узагалі скоріше потягне на змагання в юнацьких вікових категоріях. При цьому команда має якось боротись за виживання. Як саме — ніхто не підказав.
Але ті виконавці, які наразі перебувають під орудою Федика, виконання цього завдання забезпечити не можуть, і в матчі проти прямого конкурента, який до цього туру відставав у турнірній таблиці, вони не змогли запобігти поразці свого клубу. Як наслідок, позиції Руху погіршились, а Епіцентр укотре продемонстрував, що справді його місце в турнірній таблиці в першій частині сезону не відповідало рівню організованості гри команди Нагорняка. Ці ще можуть здивувати в заключні десять турів.
Колос у неділю до церкви не ходив, а Кудрівка стримала Верес у Рівному Найбільш контроверсійний матч туру відбувся в Ковалівці, де одна команда впродовж майже всього ігрового часу була на голову сильнішою в плані атакувальної спроможності за суперників, але в підсумку не втримала перемогу.
Колос отримав чотири від Епіцентру за тур до цього, після чого вочевидь була розмова гравців із Русланом Костишиним, і домашній матч ковалівський колектив проводив доволі натхненно з бажанням тепер уже у ворота луганської Зорі відправити ті самі чотири м’ячі, і на цьому не зупинятись.
Але просто жахливою була реалізація гольових моментів у виконанні "чорно-білих", через що вони якось заштовхали м’яч у сітку воріт Турбаєвського лише поперерві, після чого ще певний час провели на чужій половині й зрештою відійшли в захисті.
І все було під повним контролем господарів, які вже відчували ті здобуті три залікових бали в своїх руках. Але ні. Козік на 88 хвилині влітає в Пахолюка з боротьби проти суперника за подачу з правого флангу, штовхає воротаря, той випускає м’яч із рук, і прямо на Андушича, який тільки й чекав на можливість продовжити свій гольовий зачин в УПЛ у другій частині сезону. Більш безглуздо втратити очки могла хіба що та сама команда Віктора Скрипника зразка матчу проти Кудрівки нещодавно (2:2).
А наостанок у нас гра, яка через свій підсумковий рахунок зіпсувала все враження від двобою команд поблизу до зони вильоту. Перевага в один заліковий бал була у рівненського Вереса над Кудрівкою, і після нічийного матчу на Авангарді (0:0) такою вона й залишатиметься, хоча кожна із сторін мала нехай і обмаль, але вже ж таки нагоди віддалитись від зони перехідних матчів. Проте напружена гра напруженою грою, але відповідальність за результат зрештою стала надмірним тягарем для футболістів, тож голів ми не побачили. А отже й говорити там немає про що.
Гол туру Ігор Краснопір (Полісся) Чебер Алькайн (Карпати) Мі-мі-мі туру Додати нічого — щастя молодятам!
Найкращий гравець туру — Бруніньйо да Сілва (Карпати).
Найкращий тренер туру — Руслан Ротань (Полісся).
# 16 березня 2026 І О 1 Шахтар 20 47 2 ЛНЗ 20 44 3 Полісся 20 39 4 Динамо Київ 20 38 5 Металіст 1925 19 31 6 Кривбас 20 31 7 Колос 20 29 8 Зоря 20 28 9 Оболонь 20 24 10 Карпати Львів 20 23 11 Верес 19 22 12 Кудрівка 20 21 13 Епіцентр 20 20 14 Рух 20 19 15 Олександрія 20 11 16 СК Полтава 20 9 21 тур. 18.03.2026 18:00 Кудрівка -: - Полісся 21 тур. 19.03.2026 13:00 Олександрія -: - Динамо Київ 18:00 Металіст 1925 -: - СК Полтава 21 тур. 21.03.2026 13:00 Кривбас -: - Епіцентр 15:30 Рух -: - ЛНЗ 18:00 Зоря -: - Шахтар 21 тур. 22.03.2026 15:30 Верес -: - Колос 18:00 Карпати Львів -: - Оболонь * матч Зоря — Шахтар перенесено на більш пізній термін через матчі національних збірних