Цього разу ніяких виправдань бути не може.
Після поразок від Крістал Пелас і Челсі ще можна було знайти пояснення — голи в компенсований час, трохи фарту суперника. Усе логічно: Ліверпуль сам не раз виривав перемогу в останні хвилини цього сезону.
Після матчу з Манчестер Юнайтед теж можна було шукати причини — нереалізовані моменти, три влучання в каркас воріт, повна перевага в атаці за всіма показниками, крім одного — забитих м’ячів.
Але коли гравці Ліверпуля знову і знову віддавали м’яч супернику без тиску, поступаючись Брентфорду 2:3 на Gtech Community Stadium, пояснень просто не залишилось.
Те саме — коли команда робила елементарні помилки в обороні, не могла навіть подати кутовий повз першого захисника на останніх секундах, або коли банально не проявляла бажання і характеру. Особливо в безпорадному відрізку після перерви, коли чемпіони не завдали жодного удару, а Брентфорд повністю перехопив ініціативу.
І все ж після гри Слот знову шукав виправдання.
Він не висловлювався так прямо, як тоді, коли критикував Ньюкасл чи Манчестер Юнайтед за "автобуси" й довгі передачі, або коли скаржився, що суперники спеціально змінюють склад під матч із Ліверпулем (навіть SMM Брентфорда підколов його за це після фінального свистка). Але суть залишилася тією самою.
На післяматчевій пресконференції в Лондоні Слот запевняв, що не шукає відмовок — хоча паралельно перерахував чимало причин, чому команда грає нижче свого рівня.
Та чи можна їх справді вважати переконливими?
"Не знаю, чи сприймуть це як виправдання, але з останніх шести матчів п’ять ми провели на виїзді — і це не допомагає, коли ти у спаді".
Так, факт незаперечний: п’ять із шести поєдинків Ліверпуль грав на чужому полі. Але для команди з найкращими виїзними показниками сезону-2024/25 — це справді аргумент?
Ліверпуль програв чотири з тих шести матчів — Крістал Пелас, Галатасараю, Челсі та Брентфорду.
Минулого сезону ситуація була зовсім іншою: тоді команда виграла у Брентфорда і Пелас, а поразка від Челсі нічого не вирішувала — титул уже був у кишені, склад змінили наполовину.
Так, суперники непрості. Але коли у всій Європі лише одна команда має гіршу серію поразок (Санкт-Паулі в Німеччині з п’ятьма невдачами поспіль), справа точно не в тому, де саме ти граєш — вдома чи на виїзді.
"Звісно, коли виграєш у середині тижня, навіть із двома днями відпочинку, сподіваєшся продовжити успіх і тут", — почав Слот свою пресконференцію, натякаючи, що коротка пауза після гри з Айнтрахтом Франкфурт у Лізі чемпіонів усе ще сиділа в голові.
Так, переліт із Німеччини в Лондон і різниця у стилях суперників — не найзручніша комбінація. Але при тій глибині складу, яку має Ліверпуль, це не може бути виправданням — тим більше за таких простих помилок.
"Це не виправдання, але пенальті, який нам призначили, був надто м’яким. Сподіваюсь, ви погодитесь — це справді було надто м’яке рішення".
Мабуть, слово "м’який" тут доречне. Арбітр Тім Робінсон призначив пенальті за контакт Вірджила ван Дейка з ногою Данго Уаттара — спершу дав штрафний, але VAR вирішив, що фол був на лінії, і тому вказав на точку.
Епізод спірний, межа ледь помітна. Але, якщо чесно, більша проблема для Слота — не саме рішення арбітра, а те, що його капітан взагалі пішов у такий ризикований підкат. Для ван Дейка це вже не перший тривожний момент останнім часом.
"Перед другим голом у нас був момент — Коді (Гакпо) увірвався у штрафний, його зачепили, але суддя промовчав. Якщо показати обидва епізоди будь-якому арбітру у світі, він скаже: або два пенальті, або жодного. Але якщо вже обирати, я би обрав два".
Так, і цей момент був би на межі. Натан Коллінз поставив ногу просто перед Гакпо, і контакт справді був. Але, можливо, надто театральне падіння вінгера зіграло проти нього.
"Так, наша форма частково пов’язана з тим, що влітку ми зробили багато змін. Це не сюрприз — буває, що команда проходить через такий етап. Але чотири поразки поспіль — цього я точно не очікував. Коли змінюєш багато, завжди трохи трясе".
Чи справді проблема у великій кількості змін? Звучить логічно — але не забуваймо, це був свідомий вибір клубу.
Продажі досвідчених гравців — Луїса Діаса, Дарвіна Нуньєса, Джаррелла Куанси й Куївіна Келлераге — можна було пояснити хорошими пропозиціями або бажанням самих футболістів. Але продавати їх не було необхідності. І особливо болюче зараз виглядає відсутність Діаса — його швидкості і креативності відчутно бракує.
Ще більша біда в тому, що майже всі новачки поки не виправдали очікувань. Хіба що Юго Екітіке виглядає більш-менш переконливо.
Мілош Керкез, наприклад, у матчі проти Брентфорда виглядав розгублено: відходив назад, не знаючи, що робити з м’ячем, зрештою вибив його навмання через усе поле — символічний момент вечора, коли він просто не справлявся з темпом гри.
Схожа історія і з Флоріаном Вірцем. У нього є техніка, бачення поля, тонкі дотики — але все це зникає, коли суперники починають тиснути. Він занадто легко втрачав м’яч і не знаходив спільної мови з партнерами в атаці.
"Суперники грають проти нас у певний спосіб — і це справді ефективна стратегія. Ми поки не знайшли протидії. І коли щоразу пропускаєш першим, ще й на п’ятій хвилині, легше точно не стає".
Тактика Брентфорда була гранично проста — сила, прямі передачі, забігання, довгі вкидання й стандарти. І при цьому вони били по воротах значно частіше, ніж Ліверпуль, змусивши Мамардашвілі кілька разів рятувати команду фантастичними сейвами.
Особливою зброєю стали далекі аути Майкла Кайоде. Слот навіть говорив, що команда спеціально готувалася до них на тренуваннях у п’ятницю й повторювала схему в суботу. Але все одно — Ліверпуль сам допомагав Брентфорду, без причини вибиваючи м’яч за межі поля біля власного штрафного.
Мамардашвілі вже на другій хвилині просто віддав м’яч в аут — вирішив, що так безпечніше. І зробив те саме знову на 95-й. А під час першого гола Конор Бредлі не втримав його передачу в межах поля — і це стало початком проблем.
Так, команда знала, як захищатися від довгих вкидань, але не мала жодного плану, як звільнятися від тиску.
Слот, до його честі, відзначив не лише стандарти суперника, а й загальну організацію Брентфорда. Але водночас він прямо визнав: гравці не виконували навіть базових речей. І це була головна причина катастрофічного матчу.
Ліверпуль не зробив жодних висновків після поразки від Манчестер Юнайтед — знову програвав боротьбу за другі м’ячі, поступався у центрі поля. А може, справа навіть не в небажанні — просто не вистачило можливостей відповісти на виклик.
І саме це зараз найбільше турбує Ліверпуль.
Проблема вже не лише в тактиці. Майже половину гравців стартового складу нині можна назвати слабкою ланкою — і що довше триватиме ця серія поразок, то менше лишатиметься виправдань, чому все виглядає саме так.
The Athletic