За кілька хвилин до завершення дедлайну в понеділок Александер Ісак нарешті підписав шестирічний контракт і став новою дев’яткою Ліверпуля. Поруч були його батьки та сестра, які з гордістю спостерігали за цим моментом.
Вже за годину найдорожчий футболіст в історії британського футболу попрощався з усіма на тренувальній базі в Кіркбі. На нього чекав автомобіль, який відвіз гравця в аеропорт імені Джона Леннона. Втомлений, але щасливий, Ісак сів на комфортабельний Bombardier Challenger 300, щоб за дві години дістатися до Стокгольма й приєднатися до збірної Швеції перед відбірковими матчами чемпіонату світу проти Словенії та Косова.
Раніше в інтерв’ю клубному каналу LFCTV він зізнався: "Це була довга подорож, аби опинитися тут". І мав рацію. Перехід виявився не лише затягнутим, але й одним із найбільш токсичних у останні роки.
Відмова Ісака грати за Ньюкасл, по суті, спалила його спадщину на Сент-Джеймс Парк. Та саме це змусило клуб із півночі Англії погодитися на продаж до Ліверпуля. Мерсисайдці виклали 125 мільйонів фунтів фіксованою сумою. Ще місяць тому їх відповідь на початкову пропозицію у 110 мільйонів була категоричною відмовою.
The Athletic поспілкувався з кількома людьми, які добре знають усі деталі угоди. Всі вони говорили анонімно, аби зберегти свої позиції. І ось що вдалося з’ясувати:
- Ясір аль-Румайян, голова Ньюкасла та керівник Саудівського інвестиційного фонду, особисто приїжджав на вирішальну зустріч у будинок Ісака в середині серпня.
- Ця історія створила напругу у стосунках головного тренера Ньюкасла Едді Гау з його давніми друзями — Річардом Г’юзом та Майклом Едвардсом, спортивним директором Ліверпуля і CEO футбольного напрямку Fenway Sports Group відповідно.
- Зацікавленність Ліверпуль у трансфері Ісака сягає ще його виступів у шведському AIK, коли він був підлітком.
- Банки та фінансові установи знали, що Ньюкасла розглядали варіанти фінансування, аби якомога швидше отримати доступ до більшої частини суми від продажу.
- Деякі високопоставлені особи з обох клубів сумнівалися, що угода завершиться, аж до вечора неділі.
Це історія про найбільший трансфер в історії британського футболу й водночас один із найбільш суперечливих.
Аби зрозуміти, чому Ісак був готовий піти на такі кроки заради переходу, варто повернутися у весну 2024 року.
У Ісака залишалося ще чотири роки контракту з зарплатою близько 150 тисяч фунтів на тиждень, однак його представники почали переговори з міноритарною власницею Ньюкасла Амандою Стейвлі щодо нової угоди на кращих умовах. Попит на форварда зріс — у сезоні-2023/24 він забив 25 голів у всіх турнірах, і вважав, що заслуговує на відповідне підвищення.
Втім, у липні 2024-го Стейвлі залишила клуб, а новий спортивний директор Пол Мітчелл не вважав продовження контракту Ісака пріоритетом. Як дізнався The Athletic, керівництво Ньюкасла було єдине в цій позиції. Клуб вирішив зачекати, доки не зміцнить свою ситуацію з фінансовими правилами PSR, і лише після цього повернутися до питання.
Представникам Ісака повідомили про це, підкресливши його значення для амбіцій клубу й пообіцявши повернутися до переговорів влітку.
Але саме це стало переломним моментом. Ісак вирішив, що, якщо він хоче боротися за найвищі трофеї та отримувати відповідну винагороду, настав час рухатися далі.
У сезоні-2024/25 він забив 27 м’ячів у всіх турнірах і остаточно закріпив за собою статус одного з найкращих центрфорвардів Європи. У Прем’єр-лізі більш результативним був лише Мохамед Салах.
Вболівальники пам’ятають його фантастичний дальній удар у ворота Ліверпуля у грудневій нічиїй 3:3 на Сент-Джеймс Парк. А в березні він знову забив команді Арне Слота — цього разу у фіналі Кубка ліги на Вемблі. Ньюкасл здобув перший внутрішній трофей за 70 років і пробився до Ліги чемпіонів, але навіть це не змінило думки Ісака.
У травні, ще до завершення сезону, він повідомив Ньюкаслу про бажання піти й підтвердив його вже після останнього туру. До того часу клуб був готовий зробити його найбільш високооплачуваним гравцем в історії, проте Ісака це вже не цікавило.
Саме тоді Ліверпуль дізнався, що нападник шукає новий виклик. Не було сумнівів, що Ісак хоче приєднатися до мерсисайдців. Питання лише в тому, чи погодиться Ньюкасл відпустити його.
Коли влітку 2022-го клуб шукав нападника, аналітичний відділ Ліверпуля розглядав Ісака з Реала Сосьєдад як можливу альтернативу Дарвіну Нуньєсу з Бенфіки. У підсумку мерсисайдці підписали Нуньєса за 85 мільйонів фунтів. Через два місяці Ісак перейшов у Ньюкасл за 63 мільйони.
Детальне досьє чемпіонів Англії на шведа велося ще з його виступів у стокгольмському AIK. Воно включало скаутські звіти ще до того, як у 2017-му Ісак переїхав у Боруссію Д підлітком.
15 липня The Athletic повідомив, що Ліверпуль зробив перший крок і дав знати про готовність підписати форварда за 120 мільйонів фунтів. Newcastle тоді жорстко стояв на своєму: гравець нікуди не піде.
Ситуацію ускладнив відхід Каллума Вілсона — Ньюкаслу не вдалося підписати Жоао Педру чи Ліама Делапа, яких забрав Челсі, а Браян Мбемуо відмовився від пропозиції "сорок" на користь Манчестер Юнайтед.
Коли клуб переключився на Юго Екітіке, на північному сході Англії говорили, що француз стане партнером Ісака в атаці, а не його заміною. Проте джерела, близькі до керівництва Ньюкасла, визнавали: якби Екітіке вдалося підписати, то шанс на продаж Ісака за велику суму значно зростав би. Так чи інакше, їхню початкову пропозицію у 70 мільйонів відхилили, і вже 21 липня Ліверпуль перехопив гравця, погодившись на угоду, що з бонусами може зрости до 79 мільйонів фунтів.
У Ньюкаслі це сприйняли як демонстрацію сили від спортивного директора Ліверпуля Річарда Г’юза — мовляв, якщо ви не хочете продавати нам Ісака, ми заберемо Екітіке.
Втім, у Ліверпулі наполягали, що ще з січня підтримували тісний контакт з оточенням Екітіке, а сам гравець наприкінці сезону спілкувався з Арне Слотом про свою роль на Енфілді. На Мерсисайді вважали, що Ньюкасл просто запізнився, адже француз із самого початку хотів саме в Ліверпуль.
У будь-якому випадку, цього літа клуб точно планував підписати одного нападника, адже нестабільний Нуньєс був приречений на трансфер. Минулого місяця він перебрався в саудівський Аль Хіляль за 46 мільйонів фунтів плюс бонус. Та після трагічної загибелі Діогу Жоти в автокатастрофі в Іспанії на початку липня плани змінилися: Ліверпуль вирішив брати одразу двох форвардів. І підписання Екітіке ніяк не зменшило їхню рішучість отримати Ісака.
Коли Екітіке вилетів до Гонконгу, щоб приєднатися до нових партнерів на передсезонному турі, Ісак підняв ставки.
Нападник ще на початку липня поїхав із Ньюкасла на тренувальний збір в Австрію, але, за словами тих, хто бачив його зблизька, його настрій різко змінився після новини про перехід Екітіке до Ліверпуля. Невдовзі з’явилася "невелика травма", через яку він пропустив контрольний матч проти Селтіка 19 липня, а потім відмовився летіти з командою до Азії.
Коли футболісти Ньюкасла були в дорозі до Сінгапура, стало відомо про бажання Ісака залишити клуб. Він так і не зіграв у жодному товариському матчі того літа й тренувався окремо від основної групи Едді Гау, поки конфлікт набирав обертів.
1 серпня Ліверпуль подав офіційну пропозицію на 110 мільйонів фунтів співвласнику Ньюкасла Джеймі Рубену та представнику PIF Хакобо Солісу. Відповідь була настільки категоричною, що на Енфілд вирішили: робити повторну пропозицію тоді не мало сенсу.
Втім, у Ліверпулі вірили, що врешті-решт підписання Ісака стане реальністю. Символічно, що чемпіони Англії навіть не розглядали серйозно "план Б" — чутки про інтерес до Бредлі Баркола, Родріго та Малiка Фофана швидко спростували.
Один із представників Ньюкасла назвав ту пропозицію "спробою Ліверпуля зберегти обличчя після того, як вони зробили все, щоб дестабілізувати суперника", і був переконаний, що Ісака можна буде повернути до складу. На Енфілді лише дивувалися: як спробу встановити майже британський рекорд могли назвати смішною?
Тим часом пошуки підсилення атаки для Ньюкасла знову зайшли в глухий кут, коли Беньямін Шешко з РБ Лейпциг обрав Манчестер Юнайтед.
19 серпня Ісак не з’явився на церемонії нагород PFA у Манчестері, хоча був включений до команди сезону АПЛ. Але час спливав, і він уперше публічно висловив своє невдоволення. У заяві в Instagram футболіст написав, що обіцянки, дані йому, не були виконані, а те, що подається у ЗМІ, "не відображає того, що насправді було сказано й погоджено за зачиненими дверима". Завершив він словами: коли "довіра втрачена — стосунки продовжувати неможливо".
Зненацька для всіх Ньюкасл відповів не менш гучною заявою через три з половиною години: "Жоден представник клубу ніколи не давав зобов’язання, що Ісак може піти цього літа". Далі йшлося, що "умови для продажу не склалися" і "ми не бачимо передумов, аби вони з’явилися". Водночас клуб залишив можливість для примирення.
Попри пізню годину в Ер-Ріяді, саме представники PIF брали участь у формулюванні тієї заяви. Під "умовами" розуміли підписання двох нападників, принаймні одного рівня Ліги чемпіонів, і пропозицію за Ісака, максимально наближену до їхньої оцінки у 150 мільйонів фунтів.
У наступні дні керівництво Ньюкасла лише посилило риторику: клуб не дозволить "тиснути" на себе, тим більше що це могло б подати небезпечний сигнал іншим зіркам команди — Бруно Гімараєшу, Ентоні Гордону, Сандро Тоналі та Тіно Лівраменто. Та насправді надії повернути Ісака в колектив швидко танули.
Едді Гау йшов тонкою лінією. Він тримав нападника осторонь від складу, аби той не відволікав інших, але при цьому не критикував його публічно й говорив, що Ісак зможе приєднатися до партнерів після закриття трансферного вікна. Приватно ж навіть він визнавав: повернення форварда буде надзвичайно складним, а примусове утримання лише зашкодить сезону "сорок". На одній із пресконференцій тренер прямо назвав ситуацію "програшною для всіх сторін".
Гау також болісно сприймав те, що активними рушіями трансферу виступали його давні друзі — Майкл Едвардс і Річард Г’юз, з якими він працював ще в Портсмуті два десятиліття тому.
Попри певне напруження, викликане чутливістю угоди й високими ставками, у обох клубах стверджували: розмови про серйозний конфлікт перебільшені. На Енфілді наголошували, що діяли чесно й професійно, а проблеми між Ньюкаслом та гравцем виникли задовго до того, як Ліверпуль зробив свій крок.
У підсумку всі погоджувалися: переслідування Ісака з боку Ліверпуля було виключно бізнесом. Це визнав і сам Гау, коли 22 серпня на пресконференції сказав: "Це не особисте. Це професійне".
Перед матчем АПЛ між клубами на Сент-Джеймс Парк 25 серпня емоції зашкалювали. Атмосфера була ворожою: вболівальники господарів вважали Ліверпуль винним у дестабілізації їхньої зірки, а Джеймі Рубен навіть написав у X: "Ударимо по них". Пост він швидко видалив після того, як Гордон отримав вилучення за грубий фол проти Вірджила ван Дейка. Попри це, Ньюкасл, граючи вдесятьох, відігрався з 0:2 до 2:2, але вже в компенсований час юний Ріо Нгумоа приніс Ліверпулю перемогу.
Цього видовища на полі було б достатньо, та ще раніше в той день розгорнулася не менш драматична історія. Делегація PIF на чолі з Ясіром аль-Румайяном, до якої також входили Рубен і Соліс, приїхала в будинок Ісака в Нортамберленді, щоб знайти вихід із ситуації. Відповідь гравця була однозначною: він більше не збирається грати за Ньюкасл.
Офіційна позиція клубу залишалася жорсткою, але за кулісами ситуація поступово змінювалася. Ставала дедалі очевиднішою безвихідь — утримувати незадоволеного Ісака, який відмовляється виходити на поле, було неможливо. Раптом трансфер до Ліверпуля почав виглядати найменшим із зол. Це означало одне: потрібно підписати двох нападників.
Керівник відділу скаутингу Ньюкасла Стів Ніксон цього літа відповідав за вихідні трансфери, але у випадку з Ісаком перемовини вів не він. Ця угода здійснювалася на рівні власників, і ключову роль із боку Ліверпуля відігравав Майкл Едвардс, якого підтримували Річард Г’юз і технічний директор FSG Джуліан Ворд. Агент Ісака Владо Лемич активно виступав посередником, допомагаючи узгодити вимоги сторін і знайти компроміс.
Згодом ситуація стала ще прозорішою, коли Ньюкасл погодив трансфер нападника Штуттгарта Ніка Вольтемаде за 70 мільйонів фунтів після того, як дві їхні пропозиції щодо Йоргена Странд Ларсена з Вулвергемптона були відхилені.
Хоча обидва клуби й надалі публічно заперечували будь-які перемовини та наголошували, що угода "не близька", Ньюкасл у таємниці готувався до продажу. Банки вже знали: клуб шукає шляхи профінансувати значну частину очікуваних 130 мільйонів, які мав отримати від продажу Ісака, щоб отримати якомога більше коштів наперед.
Це поширена практика: клуб-продавець отримує частину грошей одразу, а решту протягом кількох років. Тому Newcastle почав розглядати варіант кредиту під заставу майбутніх виплат від Ліверпуля.
І хоча чимало людей по обидва боки вже були впевнені, що угода відбудеться, деякі джерела сказали The Athletic: нервозність залишалася аж до понеділкового дедлайну, і ніхто не міг гарантувати, що контракт буде підписано вчасно.
У суботу Ліверпуль розлютили повідомлення, які стверджували, що трансфер уже завершений. У клубі їх назвали "неправдивими та такими, що вводять в оману". В якийсь момент вихідними всередині Ліверпуля навіть вважали, що підписання Марка Геї з Крістал Пелес виглядає реальнішим, ніж угода з Ісаком. Доказом цього наводили й рішення не відпускати Гарві Елліотта до понеділка — адже там теж не були на 100% впевнені, що Ісак точно прибуде.
[Читайте також] Геї: Хотів би стати рестлером WWE Зрештою, угода була закрита в неділю ввечері, після 22:00, одразу після перемоги Ліверпуля над Арсеналом з рахунком 1:0.
Таким чином, Ліверпуль провів найдорожче трансферне вікно у своїй історії, витративши понад 400 мільйонів фунтів. Щоправда, більше половини цієї суми клуб відшкодує за рахунок продажів. Ньюкасл теж встиг підсилити атаку в дедлайн: клуб погодився заплатити Брентфорду 55 мільйонів за Йоана Віссу.
У понеділок вранці автомобіль Ліверпуля забрав Ісака з північного сходу Англії та доправив на базу в Кіркбі. Там він пройшов першу частину медогляду, другу зробили неподалік, поза територією клубу. Більшість нових партнерів уже поїхали в розташування збірних, але його тепло привітав Джеремі Фрімпонг, який відновлюється після травми задньої поверхні стегна.
Оскільки Ісак не грав ще з минулого сезону та тренувався індивідуально, його першим завданням буде відновити фізичну форму. Допомогти в цьому має час у збірній Швеції. Форвард розраховує бути готовим дебютувати за Ліверпуль 14 вересня у матчі проти Бернлі.
Тепер Арне Слот має у своєму розпорядженні атакуючу лінію з Ісаком, Екітіке, Салахом, Коді Гакпо, Федеріко К’єзою, Флоріаном Віртцом та Нгумоа. Справжня розкіш для тренера.
"Я хочу творити історію, хочу вигравати трофеї, — сказав Ісак в інтерв’ю клубу. — Це найбільша мотивація для мене. Відчуваю, що тут ідеальне місце, аби ще більше вирости та вивести свою гру на новий рівень".
Він описав минуле літо як "довге й складне". У підсумку все склалося так: Ісак домігся свого, Ньюкасл отримав рекордну суму за трансфер, а Ліверпуль — одного з найкращих нападників у світі.
The Athletic