29-річний півзахисник Колосу Максим Третьяков для людей, які цікавляться українським футболом, особливого представлення не потребує. Вихованець Дніпра, який дебютував в УПЛ за Металіст і має за плечима виступи у складі Чорноморця, Олександрії та Дніпра-1, вже другий сезон грає за Колос. Новий чемпіонат команда Руслана Костишина почала потужно, набравши 7 очок в трьох матчах.

В ексклюзивному інтерв’ю Football.ua Максим Третьяков розповів про власні відчуття від старту нового сезону, найважчий період своєї кар’єри, роботу під орудою легенд Дніпра та дебют в УПЛ на власний ювілей у формі… харківського Металіста.

"Матч з Локомотивом треба швидше забути" — Колос чудово стартував у новому чемпіонаті: команда після трьох турів має 7 очок і ділить третє місце у таблиці з ЛНЗ. Старт сезону міг бути ще кращим чи й так усе досить добре склалося?

— Я теж вважаю старт сезону достатньо хорошим. Думаю, що матч з Карпатами теж міг скластися інакше, якби не вилучення Ррапая. Тому, на мою думку, це був найважчий матч на старті чемпіонату. Добре, що втримали нічию.

– Попереду матч із Епіцентром, який календарем не балуваний: матчі із Шахтарем, Динамо та ЛНЗ на старті чемпіонату. За цими іграми можна зробити якісь висновки про суперника, чи матчі проти грандів українського футболу непоказні, оскільки часто команди застосовують іншу тактику в цих іграх?

– Так, це дуже важливий матч для нас, тим паче, що ми граємо вдома. Ясна річ, для дебютанта УПЛ старт виявився важким, але я думаю, що будь-яка команда хоче виграти. Тим паче, що перемог у них ще не було. Ми не чекаємо легкого матчу, будемо серйозно готуватися.  

– Ви мали блокбастерний матч 1/32 фіналу проти Локомотива, коли ви врятувалися на останніх хвилинах. Як так сталося?

– Так, для нас це невдалий матч і другий рік поспіль ми вибуваємо з Кубка у першому раунді. Багато дозволили супернику на футбольному полі… Вже проаналізували цей матч, зробили висновки і готуємося до Епіцентру.  

– Що такі матчі, як проти Локомотива, дають гравцям із точки зору психології?

– Однозначно, такі матчі не додають впевненості. А водночас, ігрову практику отримали всі хлопці, хто менше грав останнім часом. Так, матч невдалий, треба його пошвидше забути і готуватися до чемпіонату.  

  "Дебют за Металіст запам’ятався на все життя"   — У вас у тренерському штабі одні легенди Дніпра: Руслан Костишин, Олег Шелаєв, В'ячеслав Кернозенко та Віталій Мандзюк. Тобі як вихованцю Дніпра приємно, що люди, на яких ти в дитинстві дивився по телевізору чи на стадіоні, сьогодні формують тебе як футболіста?

— Авжеж, приємно, що так вийшло. Я пам’ятаю Кернозенка, коли я подавав йому м’ячі ще на стадіоні Метеор. А з Віталієм Мандзюком пощастило навіть потренуватися разом у Дніпрі.  



– Якщо дивитися на статистику, найпродуктивнішим сезоном для тебе був сезон 2019/2020, коли тільки в УПЛ за Олександрію ти зіграв 29 матчів та забив 10 м'ячів. А за твоїми відчуттями, який сезон був найкращим для тебе?

— З точки зору забитих м’ячів – так, він найпродуктивніший. У той сезон ми били дуже багато стандартів, пенальті. І з 10 м’ячів 7 забито з пенальті. Так, їх ще теж треба забити, але все одно, я не вважаю цей сезон для себе найкращим. Напевно, найсильніший сезон для мене був 2022/2023. Щоправда, я зазнав травми і не зіграв в усіх матчах. Але у мене було 22 гри, в яких я забив 7 м’ячів та віддав 4 асисти. Відтак, цей сезон найуспішніший.  

Ну і сезон, який ми не дограли через війну, зіграли 17 турів. Я забив 5 м’ячів та віддав 2 асисти. Дуже хотів в тому сезоні стати найкращим бомбардиром команди (у сезоні 2021/2022 Максим грав за Олександрію – прим. Д. В. ), але, на жаль, не вийшло. Тому найкращим для себе назву сезон 2022/2023.

– В УПЛ ти дебютував у день свого 20-річчя, виступаючи за «Металіст». Кращого подарунка на ювілей і не вигадати, правда?  

– Так, дебют за харківський Металіст запам’ятався на все життя. Це був вдалий матч, ми перемогли Волинь вдома 3:0. А я ще й гольову передачу віддав! Це взагалі була якась казка! Атмосфера на стадіоні, харківський павучок… Ми з дружиною часто згадуємо той день. Матч був ввечері, о 19:30. Після матчу ми поїхали погуляти містом і до ранку не могли заснути від цих емоцій, які я пережив на футбольному полі, а вона – в якості вболівальниці. Звичайно, це запам’яталося на все життя. Ну, і ще ж це був мій День народження, тому дійсно, запам’ятав цю історію на все життя.

— Металіст у той період свого життя відчував себе не дуже добре. Щоправда, що грати доводилося без зарплати?

— Так, однозначно… Це був вже важкий етап історії Металіста. Я знав, куди я йду та заради чого. Розумів, що там не платять зарплату. І все ж, це великий клуб. У Харкові дуже любили футбол. Навіть в той період люди ходили на стадіон, підтримували команду. Вболівальники приїздили на базу і респектували нам за те, що ми без грошей виходимо, тренуємось, боремося. І при цьому, брали очки. У підсумку, завершили на 10 місці. Так, були провальні матчі, були й перемоги. Але футбольне життя у місті кипіло на повну.

– Як виживати молодому футболісту, коли ти не маєш грошей? Це б'є по мотивації?

– Так, авжеж. Це реально було випробування. Грошей взагалі не вистачало. Банально, треба було знімати квартиру і за щось харчуватися. Клуб навіть цього не міг забезпечити на той момент. Доводилося щось придумувати. Був період, коли мені Сергій Кравченко орендував квартиру, а потім, коли я вже перейшов до Чорноморця, то я з ним розрахувався. Так що доводилося позичати, щось вигадувати. Натомість, я дебютував в УПЛ і після виступів за Металіст у мене з’явився варіант із Чорноморцем.

— Ох і пригоди… — Та це ще півбіди. А коли я повернувся з Металіста в Дніпро, то і там перестали платити! Тому той сезон в УПЛ для мене позначився певними випробуваннями в фінансовому плані.

"Період у Дніпрі-1 був дуже важким"   — У сезоні 2018/2019 ти грав за словацький ДАК. То був успішний досвід для тебе?

— Скажімо так: досвід хороший. Не скажу, що прямо успішний. Так, я зіграв там небагато, лише 17 ігор за сезон. На старті чемпіонату у мене була серйозна травма на тренуванні – великий надрив переднього м’язу стегна. Це дуже заважало. А потім змінився тренер і новий фахівець не сильно на мене розраховував. Я почав дивитися на різні варіанти і пішов в оренду до Олександрії.

— А чи могла твоя кар'єра розвиватися за кордоном? Крім ДАК, були колись варіанти з інших країн?

— Вже пізніше, граючи в Олександрії, у мене було кілька конкретних варіантів. Один з них – від Шльонська (Вроцлав). Пізніше був варіант з ФК Рига. Але коли підходив момент для прийняття рішення, я не дуже прагнув у ці команди. До мене тепло ставилися у клубі, тому я просто продовжив контракт з Олександрією та залишився у клубі. Ще пригадую, що був варіант перейти у Дебрецен, але мені хотілося чогось досягти в Олександрії.

– Який період у твоїй кар'єрі став найтемнішим?

– Однозначно, це період у Дніпрі-1. Він був не темним, а просто важким. Я був радий перейти до такої команди, для мене це був крок вперед. На жаль, я зазнав важкої травми, потім операція, реабілітація… Відновлення було нелегким. Тому цей сезон для мене був важким. До кінця сезону я повернувся на поле, було цікаве завершення чемпіонату. Ми посіли четверте місце, воно було єврокубкове, але на жаль, у єврокубках ми так і не зіграли. Тому цей період теж був реальним випробуванням.  



— Ти грав за всі юнацькі збірні України та навіть за молодіжну, але так і не дійшов до національної. Дебют за головну команду може стати головною метою твоєї кар'єри?

— Не скажу, що ставлю собі такі задачі. Хочу просто провести стабільний сезон. Зараз в Україні достатньо таких прикладів. Тому, все можливо.  

— Якби ти не став футболістом, то якою б могла бути альтернатива?

— Мені подобається техніка, все, що пов’язано з автомобілями, тюнінгом і так далі. Бачу себе в цій галузі, якби не футбол.  

— Проти якого футболіста тобі хотілося б зіграти та перевірити свої сили?

— Хотів би зіграти проти Дарійо Срни в його праймові часи.  

— А на якому стадіоні ти мрієш зіграти?

— Хочеться просто зіграти на великому та заповненому стадіоні. Вже давно не відчував цих емоцій.