Представники англійської Прем’єр-ліги цього року таки дістались фіналів єврокубків, і якщо від лондонського Челсі в Лізі конференцій УЄФА тільки на це й чекали — було б дійсно дуже дивно, якби колектив Енцо Марески не дістався вирішальної гри, то появу нині шістнадцятої команди чемпіонату у фіналі Ліги Європи мало хто міг передбачити. Утім, там Манчестер Юнайтед гратиме проти лондонського Тоттенгема, який узагалі йде сімнадцятим, тож, як бачимо, і таке трапляється в сучасному футболі.
І оскільки "Червоним дияволам" треба було підготуватись до чергової подорожі у Більбао цього сезону, а в суботу грати в Англії ніхто не міг, окрім фіналістів національного Кубка на Вемблі, бо це свята справа, то було вирішено почати передостанній, тридцять сьомий за ліком тур чемпіонату вже надвечір у п’ятницю. Ще й із доволі історично яскравої афіші на Стемфорд Бридж.
Але сама якість побаченого нами в цьому матчі — це вже трохи інша розмова. Юнайтед могли відпочивати перед "матчем усього сезону", і ніхто б їм нічого не сказав. Однак ні — Рубен Аморім зіграв основним складом, який витратив при цьому доволі багато сил. Спочатку, для того, щоб атакувати на ворота суперників. Навіть гол забили гості вже на 16 хвилині зусиллями Гаррі Магвайра, хто б сумнівався, але подачу Бруну з лівого флангу той завершував у дрібному офсайді.
Челсі ще на самому початку гри позначив небезпеку з моментом Мадуеке, але в того що тоді, що в будь-якому іншому епізоді цієї гри в подальшому приціл був спрямований абикуди, але не у ворота суперників. Набагато краще з цим було в капітана Челсі Ріса Джеймса, який на 24 хвилині дальнім ударом із відскоку перевірив на міцність ліву стійку чужих воріт. Це вже було дійсно гостро.
І таких моментів та з більш частою інтенсивністю виникнення, і матч залишив би геть інше загальне враження по собі. Гольова ситуація наприкінці першого тайму з пострілом із-за меж штрафного від Палмера, який ледь парирував Онана, а Енцо потім з офсайду з відскоку запустив м’яч на трибуни — це гостро, але то був лише поодинокий епізод до перерви. І ще пенальті, який у ворота гостей так і не призначили після влучання м’яча в руку Гойлунну під час удару Енцо. Чому? Ніхто так і не зрозумів.
Тим часом другу половину гри Юнайтед також вирішили розпочати активно, і навіть створили два моменти на правому фланзі штрафного з ударами Маунта та Бруну Фернандеша, але жоден із них не поцілив у площину, після чого команда Аморіма сіла в оборону, де в неї теж було не все в порядку. Утім, за невисокого темпу атак Челсі можна було б і протриматись до бодай нічийного результату.
До якого все й ішло, якби не казковий розворот Джеймса на прийомі передачі Нету на 71 хвилині на правому фланзі, який до того ж завершився ще й точною подачею на дальню стійку на голову Кукурельї. І оскільки Юнайтед після цього відповів лише заблокованим Санчесом ударом Діалло з того ж таки правого флангу штрафного під ближню стійку, урятувати гру в гостей так і не вийшло. Але програв і Тоттенгем, тому нижче клуб із Манчестера не опустився.
У наступному турі лондонський Челсі гостюватиме в Ноттінгем Форест, тоді як Манчестер Юнайтед зіграє посеред тижня проти лондонського Тоттенгема в Більбао в фіналі Ліги Європи, після чого прийматиме бірмінгемську Астон Віллу.
Челсі — Манчестер Юнайтед 1:
0
Гол: Кукурелья, 71
Челсі: Санчес — Джеймс, Адарабіойо, Колвілл, Кукурелья — Кайседо, Фернандес — Нету (Гюсто, 90+1), К. Палмер, Мадуеке — Джордж (Лавія, 81).
Манчестер Юнайтед: Онана — Лінделеф, Магвайр, Шоу (Гевен, 81) — Мазрауї, Каземіро (Угарте, 69), Маунт (Гарначо, 70), Доргу — Діалло, Фернандеш (Мейну, 81) — Гойлунн.
Попередження: Палмер — Фернандеш, Каземіро, Мазрауї, Діалло, Угарте, Гевен