Football.ua про наболіле — етичну сторону нового союзу.
За дні, які пройшли з першої звістки про перехід (або ж перебіг — кому як зручно) Ігора Йовічевича з СК Дніпро-1 до Шахтаря, лише лінивий не висловив свою думку про цю ситуацію. Вчора обговорення розгорілися знову, адже все підтвердилося офіціозом. Навіть почесний президент дніпрян Юрій Береза, скажімо м'яко, не стримав емоцій.
Ми у першу чергу розглянули футбольний аспект, проте оминути увагою етичний — не можна. Тож давайте спробуємо зайти у нього з різних сторін...
Думки на користь Йовічевича, які треба почути Перше. Скажіть, скільки легіонерів ми побачимо у наступному сезоні УПЛ?
Почнемо з іспанців Франциско Галана (тренера воротарів) та Даніелія де Кастро (першого асистента Йовічевіча та фітнес-тренера), які увійшли до штабу хорвата.
Цілком можливо, словенця Вербича й поляка Кендзьору в Динамо — хоча і їхній відхід у разі провалу кваліфікації до ЛЧ нікого не здивує.
Також із Динамо — румун Луческу, молдованин Карас і хорват Вукоєвич, які працюють у тренерському штабі.
Головний тренер Зорі — нідерландець Патрік ван Леувен. З ним працюватимуть його співвітчизинк Реймонд Аттівілд та добре знайомий нам грузин Джаба Ліпартія.
Точно буде грати в Україні канадець Манджрекар Джеймс, який підписав новий контракт із Чорноморцем.
В атаці Ворскли бігатиме бразильський козак Марлісон, який розпочинав український етап кар'єри у Металісті 1925, а після початку повномашстабного наступу росії присвячував нашому народу голи на Батьківщині.
Крім того, полтавчани підписали співвітчизника Марлісона — Філіпе.
Можливо, в СК Дніпро-1 влаштуються кілька легіонерів Металіста, а ще у розташування дніпрян прибув бразилець Бусанелло.
Поки нікуди не пішов із Шахтаря Лассіна Траоре з Буркіна-Фасо, проте ще не вечір.
Але все одно наш список — маленький. Це на перший погляд здається, що прізвищ багато. Дійсно багато було станом на 23 лютого...
Наразі іноземців у нашому футболі можна порахувати за один кругообіг секундної стрілки. До перелічених зверху можуть додатися ще з пів десятка. Раніше таку кількість можна було побачити в одному тільки Шахтарі...
Ігор — близька Україні людина. Проте куди подівся Ісмаілі, який грав за Шахтар протягом дев'яти років і встиг вийти у помаранчево-чорній футболці ще на Донбас-Арені? Виглядає теж не чужою...
Скажете, це все намагання "відбілити" відчутно спаплюжену репутацію Йовічевича, яка рініше була кришталево чистою. Проте ні — це просто констатація факту.
Хорват входить у той невеличкий відсоток легіонерів нашого футболу, який не побоявся залишитися в Україні під сирени, загрози ракетних обстрілів російської держави-терориста й можливі вибухи у будь-якій точці країни.
Інше питання — як саме він це зробив. Але моральність та аморальність тут, як мінімум, крокують поруч. У той час як більшість виділяє лише друге.
І друге. Ми не знаємо і не можемо знати глибини стосунків Ігор з реальним власником Дніпра-1. Та й взагалі, наскільки глибоко та людина у процесі? Ніхто не буде сперечатися, що працювати з нею важко. Зокрема, важко тренерам — Рамос і Маркевич не дадуть збрехати.
Підкреслюємо: це лише припущення. Але якщо його врахувати, то добро і зло серед загалу швидесенько поміняються місцями.
Фундаментальна помилка Йовічевича Всі "знищують" Ігора. І ми, вибачте, при всій об'єктивності теж не залишимося у стороні. І проблема не в абстрактному "кинув Дніпро-1".
Піти з клубу Ліги Європи до клубу Ліги чемпіонів — нормально. Проте користатися у цьому випадку правилом ФІФА, яке створено для легіонерів, які хотіли би піти з України через війну — не дуже нормально. Це означає виставити всіх навколо дурнями, а себе — людиною з трішечки (або не трішечки) підлим нутром.
Це називається "обхід" закону. Нічого крамольного з точку зору права. Але невірно з боку людських відносин. Хоча Шахтар стверджує, що цим правилом ніхто не користався, а Дніпро-1 обіцяє довести протилежне...
До Шахтаря у разі підтвердження інормації питань взагалі багато. Усі потуги "гірників" критикувати, а то й судити міжнародну футбольну організацію за введення правила для легіонерів зійдуть на "ні", якщо такий вчинок стане фактом.
І не треба говорити, що "раз так із нами, то так і ми з іншими", бо таким вчинком "гірники" зробили погано не FIFA, а іншому українському клубу. Який, до того ж, представлятиме нашу Батьківщину в єврокубках.
Ми й справді не знаємо глибини стосунків Ігора з офіційним та неофіційним керівництвом Дніпра-1. Але це не відміняє факту того, що СК Дніпро-1 в очах багатьох є "моральним" правонаступником старого Дніпра. А якщо й ні — то новим клубом із новими вболівальниками. І говорити їм усім одне, а вчиняти інакше — некоректно.
На думці є лише одне пояснення діям хорвата. У певний момент він перейшов Рубікон, коли повернення до нормальних стосунків і роботи у Дніпрі-1 вже не було реальним, а ризик не отримати посаду у Шахтарі, будучи дуже вимогливим, відчувався як високий.
Зрозуміло, що Срна вже вдруге зістрибує з можливості очолити "гірників", але припустимо, що цей варіант завжди є у керівництва донеччан у голові. І це точно дешевше, адже співвітчизник Ігора і без того працює у клубі і з великою вірогідністю став би людиною-оркестром. Нехай і по-дружньому, але Даріо міг увімкнути для друга такий легкий шантаж.
Чи виправдовує це Йові? Абсолютно ні. Але пояснює мотиви робити все настільки бридко.
Перші слова хорвата у новій ролі Йовічевіч дуже любить одягати на себе маску патріота клуба. Це можна було побачити і у випадку з Карпатами, і у ситуації з Дніпром-1, який він у своїх виступав часто асоціював зі старим Дніпром, ще більше граючи на емоціях уболівальників.
Тоді Ігору це дозволяв робити імідж. Навіть багато прихильників вищезгаданого старого Дніпра подекуди говорили "СК-то ми не любимо, але їхній тренер — єдина світла пляма". Зараз у Йовічевіча цього іміджу нема.
Якби перехід не був таким скандальним, то після слів про шоломи та лампочки всі би хорвату аплодували. Зараз це виглядає смішно. Як і "ми шахтарі" після "ми леви" і "ми Дніпро".
У випадку хороших результатів Йовічевіч все одно стане улюбленцем фанатів Шахтаря. Тоді його ще більше не любитимуть опоненти, а етичні питання прихильників "гірників" (безумовно, ті їх теж ставлять, як і ставили у випадку з Мораєсом) будуть потроху відпадати. Бо якщо іншим байдуже на рахунок на табло, то вболівальникам донецького клубу — аж ніяк.
Висновок За Йовічевичем все одно залишаються його чесноти.
Він, будучи легіонером, вивчив українську, а не російську мову. Він, мабуть, дійсно дуже щиро любить нашу країну і наш народ. Він вміє красиво говорити з журналістами (які приклали руку до створення його шикарної репутації), відповідаючи красиво й елегантно навіть на найбільш безглузді питання.
Проблема лиш у тому, що іноді він може не говорити взагалі...
Ця історія одно залишить на репутації душевного балканця величезний відбиток. І будь-які оди на адресу Ігора будуть закінчуватися магічним словом "але", після якого через кому будуть іти недоліки. Зараз Йовічевич їх продемонстрував загалу. І від цього — не відмитися.
Завжди прикро сприймати той факт, що повністю позитивні фігури стають для загалу контроверсійними. Але давайте робити без надлишкових емоцій. Черга за роботою. І