Роман Петренко міркує про перспективи заграти в складі донецького клубу вихованців клубної системи, аналізує їх шанси потрапити в основу команди Паулу Фонсека і виділяє найбільш примітних гравців молодіжного складу гірників.
Латинський крен Вже давно стало аксіомою, що на чолі сучасного футболу варто, перш за все, результат. Причому справа не тільки в спортивній складовій у вигляді перемог і престижних нагород, а й в економічному аспекті. Зрозуміло, Шахтар, будучи одним з найбагатших клубів Східної Європи, не може не слідувати трендовим тенденціям, і вже не перший рік орієнтується не на власних вихованців, а на латиноамериканців. Це стосується атакуючої лінії, де знайти себе українцям завдання - важке.
Після завершення ери незабутнього Віктора Прокопенка донецький клуб з кожним роком все менше став нагадувати себе в розрізі власних же традицій. Покоління уболівальників зі стажем напевно асоціює Шахтар з неперевершеним кубковим характером і превалюванням в складі команди бравих донбаських хлопців. Імена Віталія Старухіна, Віктора Грачова, Юрія Дудинського і Михайла Соколовського до сих пір щільно асоціюються з донецьким клубом, та й в кінці минулого століття в команді були свої лицарі атаки. Чого варті тільки майстер вирішальних голів Сергій Ателькін, реактивний Геннадій Зубов, талановитий Олексій Бєлік і не так давно завершив ігрову кар'єру Андрій Воробей! Саме на цих виконавців збирався тоді ще по-домашньому затишний стадіон Шахтар, і місцеві любителі футболу раділи успіхам своїх земляків в повному сенсі цього виразу ... Прихід на тренерський місток Мірчі Луческу відразу ж позначив нове тактичне спрямування донеччан, для чого з кожним роком в команді з'являлися все нові і нові легіонери. Деякі з них так і не зрозуміли, чого, власне, від них хоче вимогливий румунський наставник, інші - банально не відповідали дедалі зростаючого рівня амбіцій клубу. Правда, іноді в атакуючій обоймі ні-ні, та й вистрілювали Олександр Гладкий та Євген Селезньов, але це були, скоріше, виключення, які, як відомо з усіма улюблених фільмів про Шерлока Холмса, лише підтверджують правило. Не так давно шанс проявити себе в складі першої команди мав Андрій Борячук, а й його рівня (принаймні, на сьогоднішній день) виявилося недостатньо для повноцінної конкуренції з двома аргентинцями Факундо Феррейра і Густаво Бланко-Лещук. Ось і поїхав молодий форвард набиратися досвіду в оренду второваним маріупольському маршруту ... Про півзахист і зовсім - годі й казати. Там безроздільно панують чарівники Тайсон, Марлос і Бернард, в наслідок чого шанси вийти на поле Віктора Коваленко і Олександра Зубкова бачаться ледь відчутними. Так, Віктор в якийсь момент, що називається, "вистрілив", але минулий рік став в його кар'єрі періодом справжніх розчарувань: в клубі 21-річний хавбек зі зрозумілих причин (які мають бразильську забарвлення) був твердим запасним, а в збірній і зовсім став об'єктом критики уболівальників. У Зубкова ситуація ще складніше. У тих матчах, коли він все-таки отримував ігровий час, півзахисник виглядав не найкращим чином, і Фонсека розумно використав молодого футболіста лише в рідкісних ротаційних випадках. З огляду на завдання гірників на всіх фронтах, поки що мало віриться в зміна кадрової політики клубу, адже, як не крути, бразильці виправдовують покладені на них функції і надії, а Шахтар впевнено виступає в трьох турнірах, в яких бере участь ... Чим багаті ... Справедливості заради , незважаючи на давно став знаковим для клубу латиноамериканський орієнтир, в складі Шахтаря знаходиться місце і своїм вихованцям. Зрозуміло, це стосується оборони і опорної зони, правда, з деякими застереженнями. Центр поля цементує Тарас Степаненко та знову ж бразилець Фред. Останній, до слова, є одним з найсильніших гравців нашого чемпіонату і найближчим часом може змінити прописку. Тараса ж завжди можуть замінити відновився від травми Максим Малишев та повернувся з оренди Дмитро Гречишкін. А ось оборонна лінія за традицією складається з наших співвітчизників. Ярослав Ракицький діє в парі по черзі з Іваном Ордець і Сергієм Кривцовим: до слова, перші двоє - вихованці системи гірників. В умовах дискваліфікації Даріо Срни праву бровку займає Богдан Бутко, а в форс-мажорних випадках - навіть номінальний вінгер (!) Іван Петряк. Здавалося б, цілком резонно надати шанс стукати в першу команду Володимиру Грачову або Юхиму конопель? !. Але ж ні, донецький клуб в нинішнє міжсезоння придбав на цю позицію чергового бразильця Додо. Так він сильніше українських дублерів?. На протилежній бровці місце Ісмаїлі не береться жодним сумнівам, а поїхав в ПАОК його наступника (і знову бразильця!) Марсіо Азеведо тепер покликаний підмінити повернувся з оренди Микола Матвієнко. Ось тільки відразу виникає абсолютно адекватний питання: на користь чи ведучому лівого захисника збірної України таке ось повернення? !.
Говорячи про оборону гірників, відразу ж пригадується минула осінь, коли з-за травм Кривцова і Ракицького доводилося не просто підтягувати в основу екс-моряка Давида Хочолаву, а навіть відряджати в центр захисту хвилеріза до мозку кісток Тараса Степаненко. А адже в першій команді вже досить тривалий період тренувалися дуже перспективні центрбекі Данило Сагуткін і Сергій Чоботенко. Обидва - майже двометрові хлопці, прекрасно діють на другому поверсі. Останній, до слова, не так давно поповнив донецький клуб, перейшовши з табору ... Динамо. Фонсека вже зараз варто задуматися про потенційну зміну згадуваному Фреду. Бразилець давно спить і бачить себе в топ-клубі і топ-чемпіонаті (причому, в одному флаконі), а рівноцінної заміни йому об'єктивно немає. Такий цілком може стати один з розсипу перспективних вихованців запорізької школи футболу Данило Ігнатенко, вже має досвід гри в елітному дивізіоні і володіє необхідним для центрального хавбека набором футбольних якостей. Тільки чи отримає 20-річний гренадер шанс проявити себе? !.
Найбільш близьким до першої команди (без урахування Коваленко з Зубковим) зараз бачаться атакуючий хавбек Олександр Пихаленок і голкіпер Олег Кудрик. Обидва встигли дебютувати в Прем'єр-лізі, але реальних шансів вже зараз заграти в основі у них мінімум. Пихаленок давно тренується з кращими з кращих, ось тільки потрапляє в офіційні протоколи на матчі лише в разі травм або дискваліфікації провідних виконавців. Наявність бразильських "фантазіста" фактично нівелює надії Олександра влитися в основу. У Кудрика ситуація схожа. Андрій Пятов грає регулярно, а в разі форс-мажору його підміняє Микита Шевченко. У такій компанії навіть потрапляння в заявку - вже досягнення, але ж молодому голкіперу необхідно розвиватися і грати вже зараз ... Є в клубній структурі донеччан і вельми цікаві атакуючі персонажі. Прізвище 17-річного Олексія Кащука не перший рік на слуху у футбольної громадськості, адже форвард регулярно штампує голи за юнацькі збірні України. Відразу ж став у нагоді Кащук та в дублі гірників, де також відзначається завидною результативністю і в свої роки вважається одним з найобдарованіших нападників країни. Не перший рік подає великі надії і його колега по амплуа Денис Арендарук. Шкода тільки, якщо вони, подібно до багатьох своїх попередників, так і не отримають можливості реалізувати себе в першій команді. Втім, будемо оптимістами ... Замість P. S або Ще раз про футбольний патріотизм Не варто забувати і вже неабияк "затертому" понятті футбольного патріотизму. Порожні трибуни на українських стадіонах пояснюються адже не тільки економічною кризою, а й рядом інших факторів. У тій політичній ситуації, в якій знаходиться нині наша країна, оптимальним бачиться як раз підвищення вболівання інтересу до футболу у виконанні наших співвітчизників, розбавлених, природно, лише на дві голови сильнішими легіонерами. Реалії ж такі, що численні агенти працевлаштовують іноземців майстрів вельми спірного рівня на місця доморощених хлопчаків, марив себе у футболці клубу з рідної країни і навіть міста. Недавній приклад Карпат - тому яскраве підтвердження. Річний іспанський варіант львів'ян швидко і голосно провалився, і тільки до зими в керівництві клубу почали усвідомлювати весь масштаб трансферної катастрофи.
Безсумнівно, ситуація у Шахтаря дещо інша.
Незважаючи на те, що "гірники" давно приймають своїх суперників то в Києві, то у Львові, то в Харкові, інтерес уболівальників до їх матчів, в більшій мірі, обумовлений участю чемпіона України в головному клубному турнірі Старого Світу. На матчі же внутрішнього чемпіонату ходять хіба що найвірніші прихильники "оранжево-чорних". Звернення особою до власних вихованців могло б в перспективі підвищити інтерес до команди чималої частки любителів футболу, і це стосується не тільки донецького клубу ... Автор: Роман Петренко.