Так, 38-річний гравець згадав, що відчув 24 лютого, коли Росія напала на Україну, а також стосунки з жителями країни-окупанта..

Про це П'ятов розповів у інтерв'ю SportoweFakty..

" Близько п'ятої ранку нас розбудили сирени. Включили Telegram, було багато обговорення та я побачив: Війна почалася. Спочатку ми були розгублені. Потім ми розбудили дітей і швидко зібралися, щоби піти.. Ми не встигли виїхати з міста, бо пробка розтяглася на кілька кілометрів.. У друзів був будинок з укриттям. Ми пішли до них і влаштувалися там.

Те, що я відчував, не має значення. У той день ми були ще з подругами дружини, у яких теж були діти, тож у нас було десять дітей, причому були і вагітні жінки.. Ми довго не могли виїхати за межі Києва, але потім вирушили на захід України. Найбільше мене зачіпає те, що діти все це бачать. Вони вже розуміють, що таке війна – чому танки їздять, а ракети літають. Це частина їхнього дитинства.

Цей спаринг (про благодійний матч з грецьким " ) ми провели десь на початку квітня, через півтора місяці після вторгнення. На трибунах був окремий сектор. На кожному із 176 стільців організатори розмістили по одній іграшці.. Один талісман відповідав одній убитій дитині. Хлопці плакали на полі. Смерть дитини для мене найстрашніше у світі. Через ці звірства серце обливається кров'ю, зростає злість і ненависть..

У перші дні я був під впливом дуже сильного викиду адреналіну. Коли я віз сім'ю на захід України, подзвонив другу з Києва, хотів повернутися. На початку війни багато чоловіків бігли, але наші " Я теж хотів піти в армію, але мій друг сказав мені допомагати соціально, тому що я можу використати своє визнання, наприклад, беручи участь у благодійних матчах.

Гроші, які ми збирали разом із "

Колись був СРСР, одна велика країна, яка розвалилася, бо всі за щось боролися та дивилися на свої інтереси. Тепер між українцями та росіянами стоїть стіна. Ми не зможемо коли-небудь знову називати їх братами. У нас немає підтримки від них. Я знаю, що є такі самі люди, як і в Україні, але ними маніпулюють. На жаль, ті, хто там залишився, підтримують війну.. Наше життя буде виглядати зараз як в Ізраїлі, у стані постійної війни, але ми продовжуватимемо жити та розвиватись. Ми знаємо, що ще довго житимемо в небезпеці. В Україні до цього звикли"