Как-то я показала эти две фотографии своей учительнице на курсах немецкого языка. Я тогда выложила сообщение о судьбе этих двух девочек в Фейсбуке.
Далее текст на языке оригинала. Вчителька подивилася на ці фотографії та сказала одне слово: "Реінкарнація... "
Дівчатка, щоправда, дуже схожі. Принаймні на світлинах.
Я зараз думаю, що швидше за все ця схожість не випадкова.
Я дуже хочу, щоб цей допис побачили мої німецькі друзі. І порівняли двох дівчаток. З сьогодення та минулого.
Дуже багато схожого є у цій війні із Другою світовою. Мені іноді здається, що третій рейх теж повернувся. Тільки тепер він у росії...
Я думаю, що якщо не буде покарання всіх причетних до геноциду, злочини будуть повторюватися знов і знов.
Я думала збожеволіла. Побачила на сучасному фото дівчинку, копію Анни Франк.
Наче час зробив коло і повернувся назад. І Анна Франк знову народилася в Україні, щоб розповісти про злочин рашистів. А її знову вбили.
Лише дівчинок на фотографіях звуть по-різному. Це дві різні людини з дуже схожими долями.
На першому фото – Анна Франк, на другому – Поліна Ольхова.
Їх поділяє майже 80 років. Одна з Німеччини, друга з України.
Вони обидві загинули.
Анна – в лютому 1945 року, Поліна – в березні 2022 року.
Я читала щоденник Анни. В ньому вона жива. Добра, весела, влюблива, світла.
Попереду у неї мало бути щасливе життя. А насправді чекала страшна смерть у тифозному бараку нацистського концтабору.
Коли читала щоденник Анни, я була певна – він буде для людей, як щеплення від війни. Той, хто прочитає його, більше ніколи не вбиватиме дітей.
Дівчинці Поліні, яка на другій фотографії, тільки виповнилося 12 років. Дев'ятнадцятого лютого 2022 року в неї був день народження. Останній день народження.
Менш ніж за місяць, 11 березня, російська авіабомба впала на її будинок в Маріуполі. Поліна та її мати Ольга загинули.
Страшно уявити про що вони думали та говорили в останній момент. Як обіймали одна одну і слухали цей бридкий звук літака. Звук чудовиська, що пожирає все живе.
Тіла дочки та мами знайшли за кілька місяців під руїнами.
Поліна була світла, талановита, розумна дівчинка.
Займалася танцями та добре вчилася.
У неї попереду мало бути щасливе життя. А сталася страшна смерть від російської бомби.
Анна Франк розповіла свою історію сама. Вже після її смерті батько надрукував щоденник доньки.
Історія Поліни Ольхової теж має бути почута світом.
Дванадцятирічна дівчинка Поліна з Маріуполя дивиться з фотографії очима Анни Франк.
Наче Анна знову повернулася, щоб розповісти про злочини війни. Поліна та Анна тепер разом.