Світові тенденції гендерної рівності на роботі Бути жінкою – не завжди перевага, особливо стосовно ринку праці. Нажаль, в Україні все ще залишилося багато упереджень щодо наймання жінок на окремі посади, в той час як знайти гідне робоче місце жінці з малою дитиною або жінці середнього та старшого віку взагалі вважається рідкістю. Такий нерівноцінний доступ до робочих місць змушує багатьох шукати роботу за кордоном для жінок, тому що вважається, що в Європі та інших західних країнах набагато сприятливіші умови для працевлаштування. Тож, що таке гендерна дискримінація, чому важливо її винищувати, та як гендерні тенденції відрізняються в України та на західному ринку праці – все це розглянемо в цій статті.
Для чого потрібна гендерна рівність?
З давніх давен, чоловіки та жінки виконували різні функції у суспільстві. Чоловікам було довірено здобуття харчування та захист сім'ї від хижаків та ворогів через їх переважну силу та витримку. Жінкам відводилась роль зберігачів сімейного вогнищу, догляд за дітьми, приготування їжі та піклування про чоловіка через їх тендітну натуру та фізичну слабкість. Але з часом, гендерні ролі у суспільстві змінювалися, та жінки отримували права врівень з чоловіками, що було ознакою визнання їх рівності та значення у спільноті. Особливо на протязі 20 століття, жінки змогли досягти успіхів в багатьох галузях дискримінації, включаючи право на голосування, працевлаштування та участь в політичному житті своїх країн. Нажаль, не всі країни досягли такого рівню розвитку та захисту гендерної рівності – наприклад, в азіатських та арабських країнах, а також в країнах пострадянського простору, гендерна рівність все ще існує лише на папері, та сфера працевлаштування – одна з найбільш виражених стосовно гендерних обмежень.
Отже, досягнення гідного рівню гендерної рівності є дуже бажаним у всіх частинах світу, тому що перш за все це – гарантія захисту прав жінок, прав людини, та рівності вправ всіх людей. Крім того, є економічні причини – дискримінація за гендерною ознакою призводить до нерівного доступу к ресурсам, принижує потенціал жінок та затримує економічне зростання країни.
Ситуація в Україні Гендерна рівність в Україні залишає бажати кращого, тому що навіть на папері існує велика кількість смішних, навіть сміхотворних обмежень для працевлаштування жінок. Наприклад, навіть у 2017 році, все ще існує законодавство, що забороняє 450 професій для жінок в Україні, а також обмежує їх право на роботу вночі (закон було введено у 1919 році). На сьогодні, жінкам не дозволено працювати кондукторами на залізниці, нічними флористами, пожежниками, водолазами и слюсарями. Також жінки не можуть збирати врожай або насіння у сільських господарствах з дерев вище за 4 метри.
Всі ці обмеження пояснюються ризиком для здоров'я жінок, але навіть якщо деякі з них дають здоровий глузд, дискримінація в сфері обслуговування та на високих керівних посадах є все відкрито гендерною та незрозумілою. Багато об'яв про вакансії мають чіткі вимоги щодо віку та статі претенденту, що вже декілька десятків років на заході – під забороною. Окрім цього, жінкам на співбесідах все ще задають особисті питання щодо наявності малих дітей, планів на одруження та народження дітей, тощо – що не відноситься напряму до їх професійних навичок та освіти. Тому відмова в отриманні посади найчастіше трапляється через суб'єктивне небажання наймача мати жінку на посаді, та є відкритою ознакою дискримінації.
Західні тенденції у сфері гендерної рівності на ринку праці Цілком іншою є ситуація з дискримінацією на ринку праці в Європі та західних країнах. Наприклад, в США за дискримінацію за такими ознаками як стать, вік, раса, релігія, непрацездатність тощо карають кримінально. Якщо у найманця виникають підозри у суб'єктивному рішенні щодо прийняття на робоче місце, він може подати на наймача до суду, і вже органи влади будуть вирішувати, чи було це рішення обґрунтованим. У разі доказу дискримінації, роботодавцю загрожують величезні штрафи – тому в США є набагато більше шансів отримати посаду своєї мрії просто завдяки кваліфікації та таланту.
Робота над викоріненням гендерної дискримінації в Європі вже також тримає понад півстоліття. В країнах-членах ЄС було розроблено чіткої моделі соціальної політики проти дискримінації на робочому місці. Тому в ЄС вже є достатньо практичного досвіду в цій галузі. У Швеції, Фінляндії та Італії заборона на гендерну дискримінацію стосується як жінок, так і чоловіків, та не є направленою окремо на захист жінок.
В багатьох європейських країнах роботодавець навіть не має права питати про вагітність жінки-кандидату, окрім тих робочих місць, де виконання обов'язків може нашкодити здоров'ю дитини.
У Великобританії існує дуже чітке законодавство не тільки стосовно гендерної рівності при прийнятті на роботу, але і її оплати. Закон про рівну зарплатню за ідентичну роботу було прийнято 1970 році, а в 2006 році вступив в силу закон про заборону дискримінації за віком. Тому можна зазначити, що в Європі насправді відмінні умови для працевлаштування осіб будь-якого стану та віку.