Сегодня, согласно украинскому историческому календарю – день Донецка.

По этому поводу решил напомнить о том, как украинская власть проиграла историческую войну за Донецк.

Далее текст на языке оригинала. За часів СРСР та і в період новітньої Української державності зберігався та активно поширювався міф про так званий "російський Донбас". Навіть після "Помаранчевої революції" наші спроби вмонтувати Донбас в історико-культурний контекст Українського світу завершився позицією Ющенка повністю довірити цей регіон Ахметову і К. Сподівання на українізацію цього регіону остаточно перекреслили домовленості з Донецьким олігархатом, згідно з якими Богатирьова з 2007 по 2012 рік була секретарем РНБО, а всі кадрові призначення на Донбасі погоджувалися з командою Ахметова. Справа доходили до управлінського маразму, коли під час відвідувань Донецька Президент України Ющенко був "водієм" авто Ахметова. Звісно, що за президента Януковича російська міфологія Донбасу знову стали пріоритетною.

У цей період бодай для еволюційного просування українського історичного наративу я ініціював ухвалення Постанови Верховної Ради України про відзначення на державному рівні 200-річчя з дня народження засновника Донецька валлійського (британського) гірського інженера Джона Джеймса ЮЗА. В документі та під час дискусій у парламенті ми прагнули подати українську версію заснування Донецька.

Як відомо, на місці нинішнього міста були козацькі слободи – Олександрівка, Григорівка, хутір Овечий та інші села засновані ще у 18 столітті. Перша документована згадка про існування постійного населеного пункту на території майбутнього міста припадає на 1779 рік. Українські козаки займалися риболовлею, скотарством та видобутком солі. В 19 столітті князь Сергій Кочубей за угодою з урядом Російської імперії взявся піднімати промисловість краю, але в кінці кінців за 24 тисячі фунтів стерлінгів продав концесію валлійському інженеру Джону Юзу, який приїхав на територію теперішнього Донецьку зі старшими синами та британськими працівниками.

За період з 1869 року він будує металургійний завод та робітниче селище в районі села Олександрівка. Завод працював за повним металургійним циклом і тут вперше у Російській імперії було запущено 8 коксових печей, освоєне гаряче дуття. Відповідно виникла й соціальна інфраструктура селища. Англійська культура у свою чергу позначилася на архітектурі та плануванні міста.

Попри несподівану смерть Джона Юза у 1889 році його промислова імперія активно розвивалася. А вже у 1917 році селище, яке було названо на його честь – Юзівка й мало 70 тисяч населення, отримало статус міста.

Після зміцнення більшовицької влади підприємства родини валлійського підприємця було націоналізовані, а місто перейменовано на Троцьк.

У 1924 році місто перейменовано на честь комінстичного вождя і диктатора Йосипа Сталіна й отримує назву – Сталіно.

У 1961 році місто отримало нову назву – Донецьк, а Сталінську область перейменовано на Донецьку.

Зрозуміло, що в 20 роках 20 століття почалося масове заселення міста робітниками з різних регіонів більшовицької Росії та розпочалося нав?язування російського міфу про Донбас. Агресивна політика русифікації Донбасу та імпотентна державна політика Української влади часів Незалежності створила передумови для окупації цього регіону путінською росією.

Тож згадуючи нині про день Донецька мусимо розуміти, що без перемоги за правдиву українсько-валлійську історію заснування цього регіону та без проведення державної політики українізації буде складно повертати Донбас до Українського світу.