У неділю збірна Іспанії здобула перемогу у фіналі чемпіонату світу з футболу 2026 року. Долю трофея вирішив єдиний гол у додатковий час, автором якого став вінгер Барселони Ферран Торрес. Цей момент став справжнім дежавю для прихильників Фурії Рохи, нагадавши легендарний переможний удар іншої ікони Камп Ноу — Андреса Іньєсти у фіналі 2010 року.

Вирішальний поєдинок у Нью-Джерсі подавався пресою як епічне зіткнення епох: найвидатніший гравець в історії каталонського клубу Ліонель Мессі проти нової суперзірки синьо-гранатових Ламіна Ямаля. Проте, якщо поглянути на турнір крізь призму клубної результативності, то цей чемпіонат світу з голів виграли запеклі суперники каталонців — мадридський Реал.

Парадокс полягає в тому, що Мундіаль розпочався для мадридців із незвичної ситуації: Іспанія вперше у своїй історії відправилася на турнір без жодного представника Реала у заявці (хоча перехід Марка Кукурельї з Челсі й було підтверджено вже по ходу змагань).

Утім, зірки Лос Бланкос, які захищали кольори інших національних команд, просто розірвали турнір. Загалом представники мадридського клубу наколотили 22 м'ячі: Кіліан Мбаппе — 10 голів за Францію (здобув другу в кар'єрі Золоту бутсу).

Джуд Беллінгем — 7 голів за Англію. Вінісіус Жуніор — 4 голи за Бразилію. Арда Гюлер — 1 гол за Туреччину.

Другу сходинку в цьому своєрідному рейтингу посіли чемпіони Франції — Парі Сен-Жермен із 15 голами. Їхній доробок сформували: Усман Дембеле (6 голів за Францію), Бредлі Баркола (3 за Францію), Ібрагім Мбай (2 за Сенегал), а також Жоау Невеш і Нуну Мендеш (по одному за Португалію), Ашраф Хакімі (за Марокко) та Фабіан Руїс (за Іспанію).