Уже несколько дней польский Институт национальной памяти проводит информационную кампанию, которая ярко демонстрирует подходы этой государственной структуры к истории. В социальных сетях публикуют иллюстрации с текстами, призванными доказать геноцидный характер действий УПА. Однако выглядит это удивительно примитивно.

Далее текст на языке оригинала. Коріння "геноциду" намагаються відшукати у творчості Дмитра Донцова, але жодної антипольської цитати в нього так і не знайшли. Бо насправді їх у нього немає. Донцов був полонофілом, легально працював і друкувався в Польщі у 1920–1930-х роках, а його головну працю "Націоналізм" було видано 1926 року не в підпільній друкарні, а в релігійному видавництві "Місіонер" у Жовкві.

Не склалося й із цитатою Степана Бандери. Ось що читаємо на сторінці польського ІНП: "Наша ідея, як ми розуміємо, настільки велика, що коли мова йде про її реалізацію, для того, щоб її досягти, треба пожертвувати не сотні, а мільйони жертв", – сказав один з лідерів українських націоналістів Степан Бандера перед судом у Львові 1936 року. Ці слова були похмурим попередженням геноциду, скоєного його прихильниками лише через сім років".

Насправді ж Бандера говорив про готовність українців жертвувати власними життями заради свободи. Йшлося про його побратимів – членів ОУН, яких заарештовувала і страчувала польська влада. Повніша цитата звучить так: "Люди, які ввесь час у своїй праці є свідомі, що кожної хвилини можуть самі втратити життя, такі люди, більше ніж хто будь інший, уміють цінити життя. Вони знають його вартість. ОУН цінить дуже високо життя своїх членів, але наша ідея є в нашому понятті така велична, що коли йде про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, але й тисячі жертв треба посвятити, щоб її зреалізувати".

Коли історію підміняють примітивною пропагандою, причому у виконанні державної інституції, а пам?ять про жертв – псевдорелігійним культом, суспільство втрачає здатність критично оцінювати не лише минуле, а й сьогодення. Ми це вже бачили на прикладі наших східних сусідів.