Черговий футбольний уїкенд в України залишився позаду.
Двадцять шостий тур української Прем’єр-ліги, як і одинадцятий у першому колі цього сезону, був аж надто насиченим на цікаві події, щоб уболівальники навіть не могли собі подумати пропустити бодай один із поєдинків. І ми знову, на щастя, стали свідками результативного футболу, і навіть у тому одиничному випадку, де голів не було з боку обох команд-учасниць протистояння, усе одно були теми для окремих розмов. Перші спекотні вихідні 2026 року в нашому футболі видались дійсно спекотними.
26 тур. 01.05.2026 15:30 СК Полтава 3:3 Кривбас 26 тур. 02.05.2026 15:00 Олександрія 0:3 Колос 15:30 Верес 3:3 Епіцентр 18:00 Карпати Львів 0:0 ЛНЗ 26 тур. 03.05.2026 13:00 Оболонь 1:1 Кудрівка 15:30 Металіст 1925 0:1 Полісся 18:00 Динамо Київ 1:2 Шахтар 26 тур. 04.05.2026 18:00 Рух 1:2 Зоря Класичне, після якого все й усім стало зрозуміло Передумови для участі в центральному поєдинку туру для донецького Шахтаря були чи не найгіршими з можливих: гра на полі київського Динамо припадала прямо посеред дуелей проти лондонського Крістал Пелес, відбувалась у столиці, куди із Кракова ще треба було дістатись за лічені години після важкої поразки (1:3), а вже після фінального свистка одразу ж пакувати валізи й транзитом через київський та львівський вокзали знову їхати закордон. Ще й суперники, м’яко кажучи, були заряджені на позитивний результат.
Усе мало грати проти "гірників". Окрім становища в турнірній таблиці, яке сформувалось буквально за останніх пару тижнів на користь команди Арда Турана. Саме й це підштовхнуло турецького фахівця зробити те, на щоб він навряд чи наважився за інакших обставин — майже повна ротація на надзвичайно принциповий матч проти голодного суперника. Але навіть у такому складі Шахтар зумів перемогти.
Хоча все починалось для донеччан не надто вдало. Зігруватись довелось безпосередньо на футбольному полі, і саме в цей момент кияни вирішили завдати разючого удару. Стартові хвилини, будемо відверті, "гірники" провалили повністю, бо демонстрували невпевнений футбол на м’ячі, програвали боротьбу, зокрема — у ключовому гольовому епізоді із шедевром Матвій Пономаренка, і взагалі багато що дозволяли робити команді Ігора Костюка майже безкарно для неї.
Це призвело до несприятливого рахунку на табло доволі швидко. Ще й гол вийшов таким, який ми вже бачили у ворота Шахтаря в цьому сезоні в матчі першого кола проти львівських Карпат. Тоді Юхим Конопля також поклався на "м’якість" рішення арбітра в епізоді з дрібним фолом, який за інших обставин зафіксував би навіть той-таки Олександр Афанасьєв, але ж це Класичне — окрема історія, за якою спостерігають усі вболівальники та функціонери. У тому числі, і роботодавці арбітра, які перед сезоном рекомендували "давати боротись". От вам і боротьба.
Але пропущений м’яч — то таке, команду Турана цим після Крістал Пелес навряд чи можна здивувати. Важливою була реакція обох команд на цю подію в подальшому. А там картина виявилась якось дуже неоднозначною саме для Динамо, бо розвинути перевагу команда Костюка банально не захотіла, вже під завісу першого тайму Шахтар мав робити те, що зрештою сталось на початку другої половини зустрічі.
"Гірники" не просто відігрались, а зробили це нахабно й у силовому стилі, наче чомусь навчились у тих-таки "склярів". Лассіна Траоре в цьому плані взагалі MVP усього поєдинку, бо робити в чужому штрафному те, що робив буркінієць, не завжди дозволяв собі навіть сам Матвій Пономаренко.
Проте й команда Турана далеко не безгрішною була після перерви. Особливо в заключній частині матчу, коли Динамо тільки само до себе має ставити питання з приводу того, чому в цьому матчі відбулась поразка. Бо скасований гол Герреро другим дотиком після появи на полі на заміну — то таке, дрібниці з офсайдом, а от моменти Яцика, Михавка та того-таки Герреро на останніх секундах — це вже великі питання як до захисту Шахтаря, так і до реалізації з боку гравців киян. Але висновок на табло, а якщо дивитись глобально — у турнірній таблиці. +16 очок від одвічного суперника на користь "гірників".
За інших обставин, центральний матч туру І насправді, суто з точки зору ситуації в турнірній таблиці, зустріч у Житомирі поміж харківським Металістом 1925 та місцевим Поліссям за кілька годин до Класичного була набагато більш цікавою. Бо обидві команди й досі перебувають у стані гонитви за високими місцями, і оскільки всі бачили, як зіграв черкаський ЛНЗ за добу до цього, та охоче ставили проти Динамо в Класичному, перспективи для обох команд були доволі непоганими.
Однак що в підсумку продемонструвала нам ця гра? Повністю провальний перший тайм для команди Младена Бартуловича, яка, утім, саме на його завершення й створила свій найкращий гольовий момент того вечора, але із фінальним ударом Петера повз ворота говорити просто немає про що. Решту часу колектив Руслана Ротаня впевнено контролював хід подій і, найголовніше, зумів відзначитись голом, який у підсумку став вирішальним.
Бо насправді аналітичного штабу "вовків" було цілком достатньо для того, щоб подивитись на результати останніх матчів "жовто-синіх" та побачити очевидну закономірність у складності грати в результативний футбол проти рівний або вище собі за класом команд.
Полісся, напевно, усе ж таки до другої категорії належить на поточному етапі, тож навіть коли м’яч опинився в ногах у гравців Металіста 1925 у другому таймі, от що конкретно вони зуміли запропонувати суперникам? Нічого. Двічі наприкінці матчу покричали на арбітра щодо пенальті за влучання м’яча в руку, але доля винагороджує зазвичай тих, у кого є ще якісь аргументи на власну користь. А які були переваги харків’ян у цьому матчі?
Останній із "центральних" матчів туру — найменш результативний А воно й не дивно. Бо на полі львівського стадіону Україна зустрічались поміж собою команди, одна з яких тягне за собою серію без пропущених голів, а інша — черкаський ЛНЗ Віталія Пономарьова, і цим усе сказано. При цьому, якщо давати вже оцінку всьому ходу протистояння, то Франсіско Фернандеса буквально врятував його ворота Назар Домчак від чергової хвилі критики.
Бо футбол від львівських Карпат того суботнього вечора взагалі не випромінював упевненість і не залишав враження, що ситуація перебуває під контролем "левів". Особливо в заключній половині другого тайму, де, будемо відверті, привезений на рівному місці пенальті та подальші помилки в захисті мали б дуже дорого коштувати господарям поля.
Але, судячи з усього, "бузкові" вже просто перегоріли, тож тепер уже в наступному турі або зберуться з думками, або в нас, скоріше за все, буде новий господар другої сходинки турнірної таблиці. А серія Карпат, так, триває, але при цьому вже суттєво піднімає цінник їхнього воротаря на трансферному ринку.
Гольове шаленство в нижній частині турнірної таблиці Тур починався з матчу за участі абсолютного аутсайдера СК Полтава та криворізького Кривбасу, від 5:6 якого проти київського Динамо всі й досі, здається, трохи в шоці. А тут маєте — сьома хвилина гри, рахунок 2:0 на користь команди Патріка ван Леувена, а минає ще чотири хвилини, і рахунок уже стає 2:2. А потім ще п’ять хвилин — і вже 3:2.
А це вже привід зібрати велику авдиторію, спраглу до забитих м’ячів, фактично на рівному місці. Утім, знову ж таки, знайдуться критики, які скажуть, що це все "погана гра захисту та воротарів винна", і взагалі "ніякого футболу там немає". Добре, кожен при своєму, а ми тим часом продовжували дивитись результативну гру там, де цього насправді не передбачалось від самого початку.
Однак цього разу хтось таки знайшов ті самі гальма, і команди зупинились десь посеред першого тайму, після чого до перерви було не надто зрозуміло, як Кривбас має повертатись до атакувального ладу, а от після повернення команд на поле вже не було зрозуміло, за рахунок чого Полтава має втримувати власну перевагу.
Бо у ворота команди Павла Матвійченка насправді ж залетіло ще три м’ячі, тож рахунок мав бути зовсім іншим, але зарахували лише один із них, що в підсумку дуже розлютило Патріка ван Леувена, який у прямому етері на всю країну поскаржився на роботу арбітра ще до початку флеш-інтерв’ю. І загалом так, були в цьому матчі моменти, коли Ігор Пасхал із Херсона відверто втрачав контроль над ситуацією.
А іншу надзвичайно результативну дуель видала нам пара команд, до яких, судячи з усього, ми тепер будемо чи не першочергово звертатись по голи. Рівненський Верес за ті самі сім хвилин пропустив два голи на власному полі від кам’янець-подільського Епіцентру, після чого в когось, напевно, одразу винирнув у пам’яті матч першого кола поміж командами й ті дуже веселі 3:2 на користь команди Олега Шандрука.
І на початку вже другої половини зустрічі ми надзвичайно близько підійшли до того рахунку. "Червоно-чорні" дуплетом однакових за стилем голів із правого флангу відігрались, але одразу ж Епіцентр забив свій третій гол, і це насправді стало визначальним у подальшому ході подій на полі.
І ось, команда Сергія Нагорняка тягне переможний рахунок до останніх хвилин. Десь обороняється — десь атакує, звичний футбол від новачків УПЛ у дебютному сезоні, але приходить стандарт у їхні ворота, і ми бачимо фактично те саме, що й за тур до цього проти Олександрії (1:1). Перемога що тоді, що зараз, суттєво б послабила тиск на Епіцентр перед заключними турами, але тут ще вистачало часу для того, щоб гості взагалі програли через черговий кутовий біля власних воріт. Загрозлива тенденція перед вирішальними турами.
Кудрівка робить хід Барановим задля порятунку І це хід — у напрямку дверей клубної бази для головного тренера. Такою була реакція керівництва на події матчу на полі прямого конкурента в турнірний таблиці на межі зони перехідних матчів, київської Оболоні. "Яструби" видали слабкий перший тайм, після чого їх могли закрити в плані результату й остаточно послабити позиції другим голом десь одразу поперерві.
Але якось Кудрівка цей етап оминула, після чого забила на останніх хвилинах, урятувала хоча б заліковий бал, але нічия була результатом, який нікому не потрібен у цій парі. Тож усі незадоволені й полетіли голови, принаймні з однієї із сторін. Цікаво, на що сподіваються із Колосом, Рухом, ЛНЗ та Динамо попереду за календарем. У Оболоні натомість будуть Епіцентр, Шахтар, і ті ж таки ковалівці та черкасці. Гаряче.
Олександрія грає в довгу, але й це не надто їй удається Повернення Володимира Шарана на посаду на чолі "поліграфів" було здійснено з очевидною метою — команда після важких суперників на початку 2026 року мала в календарі кілька матчів, перемоги в яких урятували б її із зони аутсайдерів, і оскільки решта суперників також зірок із неба не хапають, то навіть у нинішньому стані чинний призер національної першості міг би зараз боротись, наприклад, за вихід із зони перехідних матчів, а не за статус команди гіршої за СК Полтава.
Утім, дві ключові дуелі на цьому шляху, проти "малино-жовтих" (3:3) та Епіцентру (1:1), залишились без перемог "поліграфів", тож вони закономірно й нині йдуть передостанніми. Чи врятуються? Тут уже, імовірно, буде суто кабінетна історія за участі львівського Руху, тож наразі в Олександрії лише одне завдання — не провалитись на останню сходинку.
І доки ми спостерігаємо, як у веселому футболі Полтава здобуває заліковий бал у грі проти Кривбасу, Олександрія майже без шансів влітає в стіну, яку із собою на Ніку в цьому турі привіз ковалівський Колос. Дуже спокійна перемога колективу Руслана Костишина, на класі, як і має бути. Із вирішальними пробоїнами в обороні захисту суперників у ключових моментах зустрічі. І квола відповідь від "поліграфів" на це все. Полісся, Зоря, Рух та Кривбас попереду — от і шукайте тепер ті залікові бали.
Скрипник у роздягальні знаходить потрібні принаддя в "мужиків" У луганської Зорі на рахунку перед початком туру було 35 залікових балів, що навіть більше за той математичний рубіж, який дозволяє спокійно завершувати сезон десь у середині турнірної таблиці. Щоб зачепитись за єврокубки, це команді Віктора Скрипника треба було обігравати Шахтар та Динамо, тоді було б дуже цікаво для всіх. А так — просто дограють кампанію.
Але ж треба якось і власний імідж при цьому зберігати, що в першому таймі в матчі проти львівського Руху в цьому турі Зорю, судячи з усього, узагалі не турбувало. Колектив Івана Федика забив гарний та черговий фланговий гол, вів у рахунку впевнено й так само контролював хід подій. Проте це було лише до перерви, під час якої, як повідомили загалу самі футболісти Зорі, до їхньої роздягальні краще було не заходити.
Бо "такого Скрипника ще ніхто з чинних гравців не бачив". Що там було конкретно — нехай там і залишається, а ми тим часом побачили ту саму Зорю в другому таймі, який банально не байдуже на те, що відбувається на футбольному полі. А там, де є належне ставлення, там завжди й рівень виконавців даватиметься взнаки. У "мужиків" він вищий, як не складно було здогадатись, і після грубих помилок у захисті Рух знову вимушений капітулювати. Молодість потопила команду, хоча ключову течія явно десь у каюті адміністрації корабля.
Гол туру Матвій Пономаренко (Динамо Київ) Ігор Коцюмака (СК Полтава) Вадим Сидун (Епіцентр / перший гол) Олександр Демченко (Колос) Максим Брагару (Полісся) Найкращий гравець туру — Назар Домчак (Карпати).
Найкращий тренер туру — Арда Туран (Шахтар).
# 06 травня 2026 І О 1 Шахтар 26 63 2 ЛНЗ 26 53 3 Полісся 26 52 4 Динамо Київ 26 47 5 Металіст 1925 26 45 6 Колос 26 43 7 Кривбас 26 41 8 Зоря 26 38 9 Карпати Львів 26 37 10 Верес 26 30 11 Оболонь 26 27 12 Епіцентр 26 26 13 Кудрівка 26 22 14 Рух 26 20 15 Олександрія 26 13 16 СК Полтава 26 12 27 тур. 08.05.2026 13:00 Кривбас -: - Карпати Львів 15:30 Колос -: - Кудрівка 18:00 Полісся -: - Олександрія 27 тур. 09.05.2026 13:00 Рух -: - Верес 15:30 ЛНЗ -: - Динамо Київ 18:00 Оболонь -: - Епіцентр 18:00 Зоря -: - Металіст 1925 27 тур. 10.05.2026 15:30 СК Полтава -: - Шахтар