Топливо сегодня - это как температура в организме страны. Поднялась на несколько градусов - и уже не до шуток. И если честно, то, как правительства по миру сейчас "лечат" этот жар, больше похоже на эксперименты с аптечкой, чем на четкий протокол. Давайте разберемся, кто что делает прямо сейчас и главное - почему Украина выбрала странный путь кэшбэка, который больше напоминает трюк фокусника, чем экономическую политику.

Далее текст на языке оригинала Світ уже не вперше проходить паливні шоки. Щоразу кожен реагує по-своєму. Цього разу, приміром Італія оголосила посилену боротьбу зі спекуляціями та посилення моніторингу. Попри капіталістичний уклад економіки, держава фактично втручатиметься в ціноутворення. Додатково італійці для сектору автоперевезень оголосили 3 місяці податкових пільг. Це пригальмує інфляцію, адже логістика є в усіх без винятку секторах економіки.

У Словаччині влада обмежила продаж дизелю, а для зареєстрованих за кордоном автівок встановили підвищену спец-ціну. Як не дивно, але авто "на бляхах" - не лише українська тема. В ЄС теж місцеві економлять на податках, катаючи машину з чужою реєстрацією. Тепер заплатять більше за пальне.

У Греції роздрібу заборонили ставити націнку більш, як 0,05 євро на літр від вартості постачання бензину чи дизелю з НПЗ.

Скандинавія - філософський дзен: нічого не роблять. Принаймні поки. Норвегія, Швеція, Фінляндія - майже не втручаються. Чому? Бо масово перейшли на електромобілі і залежність від бензину менша. Та й дехто з них, зокрема, Норвегія - 12-та у світі за видобутком нафти. Є власна сировина - є можливість трохи гратися з цінами на нафтопродукти.

Європа діє класично: ріже податки і латає бюджет. Це логічно: податки складають величезну частину ціни. В країнах ЄС акцизи можуть перевищувати €0.7 в кожному літрі. В цілому, зниження податків - це базова стратегія урядів по усьому світу. Універсального рецепту немає. Є лише набір дорогих і неідеальних рішень.

Ілюзія обману А тепер найцікавіше: Україна та її кешбек. На тлі глобальної цінової пожежі у нас кажуть: "А давайте не знижувати ціну. Давайте робити вигляд, що вона нижча". Бо кешбек - це ж не економічна політика. Це вправний маркетинг. Держава стоїть перед вибором:

Трюк №1: ілюзія дешевизни - платиш 80 грн. за літр. Тобі повертають 8 грн. Мозок каже: "О, 72! " Реальність: ти вже віддав 80. Це як купити дорогий бургер і отримати безкоштовний соус - і радіти, що "вигідно".

Трюк №2: стимулювання споживання. Кешбек не знижує попит. Він його розганяє. Бо: якщо є повернення - можна більше їздити. Заллю повний бак - все одно частину повернуть. А тепер увага: коли попит росте - ціни не падають. Вони ростуть. Тобто кешбек - це бензин у вогонь. Буквально.

Трюк №3: податки залишаються в бюджеті, грошей не меншає. І це ключове. Цілком можливо, що частину кешбеку повертатимуть вже за рахунок збільшених продажів пального, а відтак більших сум акцизу та ПДВ. Тут хочеться згадати стару істину:

"Якщо щось виглядає, як знижка, але не є нею - це маркетинг". Крім того, давно відомо:

Хто основний бенефіціар від збільшення обсягів продажу пального? Звісно, що бюджет. Але також і найбільші продавці, які продадуть додатковий обсяг за тими ж височезними цінами і отримають чималий плюс до виторгу і прибутку.

Саме тому кешбек - слабка стратегія. Це спроба схуднути, отримуючи додатковий кусень торту, як "кешбек" за кожен з’їдений десерт. Підігріваючи пересічну жадібність, держава підштовхує споживачів тратити більше. А гроші, які так би мовити їм повернуться, все одно підуть лише на "дозволені" державою витрати. Хто користувався карткою "Національний кешбек" розуміє, про що йдеться.

Що працювало б краще Чому це працює? Бо держава отримує близько 30 грн. податків з кожного літра пального. Бюджет не втратить багато, якщо братиме з продажу палива хоча б на третину менше. Натомість споживачам ці 10-12 грн. - майже "стара" ціна, яка не викличе інфляційних переживань. 2022 року ми вже це проходили і досить радикально. Тоді акциз взагалі помножили на нуль, а ПДВ скинули до 7%. І це дало результати. Ціни не шокували, пальне швидко заповнило вакуум, який виник після ракетних обстрілів українських НПЗ.

1. Скасування так званих "авансових платежів" для АЗС, якими лише загнали в тінь і змусили закритись значну частину малих та середніх заправок. 60 тисяч гривень з кожної АЗС наперед, не залежно від заробітку, вже призвело до закриття близько 1000 роздрібних точок продажу. Вони ще недавно створювали додаткову пропозицію на ринку пального і стримували ріст цін. Це гібридне оподаткування збирає в бюджет близько 3 млрд. грн. на рік. А ось тепер на кешбек-роздачу уряд готує, за різними оцінками, від 5 до 9 млрд. грн.

2. Скорочення надприбутків у будь-якому їх прояві. У тій же Європі - є податки на "жирні" доходи нафтових компаній, що балансує ринок. В Україні навпаки, податок з прибутку, зокрема, на паливному ринку зробили "радянським". Однаковим для всіх - для мега-великих мереж і для сільських мікро-заправок. С-Справедливість. Залишилось впровадити такий же єдиний податок на нерухомість - для ТРЦ і для хат під соломою.

3. Продаж пального через державного оператора з максимально низькою націнкою. Це наразі єдиний адекватний крок, який зроблений. Він може дещо стримувати необгрунтований ріст цін за умови, що державні АЗС будуть завжди поруч. Утім, наразі по країні їх лише 10% від загальної кількості.

Висновок Світ зараз як кухня під час пожежі: хтось відкриває вікна, хтось ллє воду, хтось вимикає газ. А Україна… роздає купони на знижку, поки догорає каструля. Кешбек - не рішення. Це красиво упакована відстрочка проблеми. І поки ми не почнемо працювати з причиною (авансові податки, дефіцит імпорту, надприбутки), будемо грати в гру під назвою: "Чому знижка є - а дешевше не стає? "