Колись я жив у Польщі декілька років, писав польською колонки в медіа, працював по всій країні музичним менеджером, об?їздив кожне воєвудство автостопом і єдине за ці роки питання на вулиці перехожого-старого поляка про Волинь до мене сприймалось моїми польськими друзями як девіація і старечий маразм.

Тоді Польща мало не стала економічним європейським тигром, але тепер точно має усі шанси обігнати мадярщину з фашизації і росію з реваншизму. Питання до українців про Волинь стало новою нормою.

Тоді українців у Польщі були десятки тисяч, а тепер біля двох мільйонів. Але чи це впливає на ситуацію – скоріше негативно. Два мільйони чужинців для унітарного і релігійного суспільства – це скоріше виклик і перевірка на здоровість цього суспільства. І ці два мільйони, навіть отримавши паспорти, навряд чи отримають політичний вплив.

Навіть адекватному ліберальному кандидату в Президенти, який спершу захищав українців, згодом довелося пояснювати, що українці – просто робоча сила, яку треба юзати, а Україна – буферна зона.

Антиукраїнські настрої зростають, особливо у молоді, про що говорить соціологія та результати виборів. Боюсь, що Навроцький – це лише проміжна ланка до майбутньої правої сили на чолі країни, на кшталт Конфедерації чи чогось як на скріні з цього відео.

Не здивуюсь, якщо це дійде до акцій помсти "За Волинь". Росія від цього вже виграє на 100%. Не думаю, що в нас в принципі є хоч якась інформаційна стратегія на Польщу. В 2022 році треба було створювати не рускоговорящій канал Фрідом, а польськомовну платформу порозуміння, вже тоді в Польщі розкачувались тоді ще ноунейм-блогери, що качали наратив "Польський інтерес має бути на 1 місці".

А стратегія мала виникнути ще раніше. Тема Волині найбільше була повернена в дискурс виходом фільму Смажовського "Волинь". Польська держава виділила на це більше 1 млн доларів у березні 2014. Саме тоді, коли росія починала шматувати нас. Як іронічно.