У рік свого століття Турецька республіка переживає один із найдраматичніших періодів історії.

Його проявом стали президентські та парламентські вибори, що відбулися минулими вихідними: на кону були не тільки амбіції політиків, які претендують на пост глави держави.. На нинішніх президентських виборах вирішується, яким шляхом піде країна: повернеться вона на демократичні рейки чи продовжить йти колією автократії, стане президентською республікою чи парламентською, буде ісламістською чи світською, опиниться з традиційною монетарною політикою чи неортодоксальною грошово-кредитною.?

Основними претендентами на пост глави держави були чинний президент Реджеп Тайіп Ердоган та кандидат від опозиційного блоку шести партій, лідер Республіканської народної партії Кемаль Киличдароглу. Але голосування не виявило переможця. За високої явки майже 88,2% жоден з кандидатів не подолав 50-відсотковий бар'єр: Ердоган отримав 49,51% голосів, а Киличдароглу — 44,88%.

Хоча соцопитування демонстрували, що у Киличдароглу було більше шансів перемогти в першому турі, для Ердогана отриманий результат все ж таки виглядає невдачею, оскільки він прагнув здобути перемогу ще 14 травня: другий тур, який відбудеться 28 травня, несе додаткові загрози, ризики, складності. Пілюлю не підсолоджує і те, що парламент залишається під контролем Ердогана: у правлячого «Народного альянсу» (куди входить і ердоганівська Партія справедливості та розвитку) 321 місце з 600, «Національний альянс» Киличдароглу — 213, а прокурдський «Альянс».

Результатами голосування виявилися розчаровані і противники Ердогана, які сподівалися на перемогу вже в першому турі, та інвестори, які побоюються поглиблення економічної кризи: після оприлюднення результатів фондовий ринок Туреччини впав на 6,7%.

Ще до оголошення офіційних результатів опозиція заявила про маніпуляції під час підрахунку голосів. У свою чергу спостерігачі від ОБСЄ зазначили, що Вища виборча рада продемонструвала відсутність прозорості у підході до недільних виборів, а упереджене висвітлення виборів у державних ЗМІ викликало занепокоєння.. Однак на вулиці немає масових протестів, немає барикад, і ніхто не кидає «коктейлі Молотова». Усі готуються до другого туру.

Незважаючи на те, що Киличдароглу показав результати гірші, ніж йому давали опитування, він має шанс виграти. Справа не лише в економічній кризі, інфляції, діях влади під час недавнього землетрусу. Багато турків просто втомилися від двадцятирічного правління «султана», від його антизахідної риторики та консерватизму.

Але чи дозволить Ердоган своєму опоненту скористатися цим шансом?

Перед першим туром уряду вдалося частково нівелювати політичні наслідки землетрусу, надаючи грошову допомогу постраждалим.. Також було збільшено зарплати держслужбовцям. Ердоган активно звертався до антизахідної риторики, звинувачуючи США та Захід у втручанні у вибори, та піднімав свій рейтинг, запускаючи перший вітчизняний електрокар, відкриваючи АЕС «Аккую», домагаючись відстрочки з виплат за російський газ. Свою роль зіграли звинувачення на адресу Киличдароглу у співпраці з терористами Робочої партії Курдистану.

Тепер Ердогану доведеться запропонувати виборцям щось інше, щоб зберегти свій електорат (а це люди, які поділяють консервативні та націоналістичні погляди) та одночасно переманити на свій бік прихильників вкрай правого популіста Огана. Завдання його штабу також полягає в тому, щоб виборці Киличдароглу зневірилися у перемозі свого кандидата та не пішли на другий тур. Якщо Ердогану це вдасться, він залишиться на владному Олімпі на роки..

У цій ситуації для Ердогана, як і для Киличдароглу, важливо, як у другому турі проголосують ті 5,3% виборців, які віддали свої голоси за третього кандидата — Сінана Огана.. Він отримав таку численну підтримку, в тому числі й завдяки тому, що говорив про необхідність повернення сирійських та інших біженців додому: їх у Туреччині близько п'яти мільйонів, і вони вже давно викликають невдоволення місцевого населення.. Тому експерти стверджують, що обидва претенденти на пост президента активно розігруватимуть карту біженців.. При цьому сам Оган заявляє, що готовий підтримати у другому турі Ердогана чи Киличдароглу в обмін на обіцянку зайнятися певними проблемами..

Щоб виграти Ердоган може піти на багато. Хоча він і заявляє, що у разі поразки на виборах готовий залишити посаду президента і піти з влади демократичним шляхом, здаватися глава держави не має наміру. І запевняє у своїй перемозі, обіцяючи у другому турі збільшити відрив від опонента. Але його можливості обмежені, оскільки для «султана» важлива легітимність, а в такій ситуації не можна нескінченно використовувати адміністративний ресурс, масштабно підтасовуючи результати.

Якщо жадоба влади переважить, то у разі програшу у другому турі Ердоган цілком може піти шляхом Трампа і вивести на вулицю своїх прихильників.. Такий сценарій на руку тим чиновникам та мільярдерам, які наживаються на держзамовленнях і бояться втратити владу та гроші з відходом нинішнього президента. Втім, Ердоган має враховувати і те, що прагнення перемогти за будь-яку ціну призведе до нових протестів на площі Таксім і не виключено — до опору військових, які поки що зберігають лояльність чинному президенту.

Сьогодні складно сказати, хто виявиться переможцем президентських перегонів..

Але перемога Ердогана у другому турі напевно викличе полегшення в Росії, адже за нього політика Анкари щодо Москви залишиться незмінною. А ось Киличдароглу за час виборчої кампанії зробив кілька заяв, які не могли не стривожити Москву.. Так, кандидат від опозиції пообіцяв зробити більш збалансованими відносини зі США та повернутися до переговорів про вступ країни до ЄС.. Заявив, що віддасть пріоритет відносинам із Заходом, а не з Кремлем.. Зрештою, звинуватив Росію у втручанні у турецькі вибори і зажадав «прибрати свої руки».

Водночас, Киличдароглу говорив і про те, що хоче хороших відносин з Росією і має намір розвивати їх, витримуючи баланс між Заходом і Москвою..

Немає сумнівів, що якщо опонент Ердогана займе президентське крісло, то на шляху Швеції до НАТО залишиться набагато менше перешкод. Перемога кандидата від опозиції буде важливою і для демократії в Туреччині та світі. Але малоймовірно, що Киличдароглу, хоч і є прозахідно налаштованим, у разі свого обрання кардинально змінить політику Анкари щодо Москви і приєднається до західних санкцій проти Росії.

Правда полягає в тому, що якщо щодо Заходу Ердоган і Киличдароглу займають різні позиції, то щодо Росії вони дотримуються загального підходу: враховуючи стан турецької економіки, жоден із політиків не може собі дозволити конфронтацію з Росією, яка важлива для Туреччини як ринок збуту.. Російські туристи так само відпочивають в Анталії, а Туреччина заробляє на сірому імпорті в РФ.

У разі появи в Туреччині нового президента Анкара збереже співпрацю з Києвом. Так, Киличдароглу схвалив політичні рішення Ердогана під час російсько-української війни та його посередництво у «зерновій угоді». Але перехідний період у владі може затягтися на кілька років, що може призвести до проблем при виробленні стратегічних рішень Анкарою..

Якщо ж переможе Ердоган, то він і надалі проводитиме політику, з якою Україна стикалася останні двадцять років. Лавіруючи між Росією та Заходом, Києвом та Москвою, «султан» і надалі розігруватиме свої геополітичні комбінації та використовуватиме особливі відносини з Путіним, роблячи все, щоб Туреччина посилила свої позиції в регіоні та євроатлантичному просторі, а бізнес — якнайбільше заробляв на торгівлі.

[votes id\u003d"