Зі здобуттям незалежності в Україні, крім державної, з'явилася спочатку приватна, а потім і комунальна форма власності на землю. Однак це саме право власності, а згодом і реформа децентралізації народили проблеми, вирішити які зможе лише належне законодавче регулювання, пише Георгій Могильний.. UA «Як законопроекти №8178-1 та 8225 перетворюють державу на «царя Мідаса».

У міру зростання частки землі у приватній власності почали з'являтися і проблеми, коли необхідні для держави чи громади об'єкти можна було розмістити лише на землях приватної власності чи ділянках під приватною забудовою.

«Прийнятий у 2009 році Закон України №1559-VI передбачає можливість примусово відчужувати земельні ділянки, але лише як виняток із мотивів суспільної необхідності та будівництва необхідних для розвитку міста об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, цвинтарів», – пише автор.

Він пояснює, що органам влади навіть просто викупити землю для задоволення суспільних потреб за згодою приватного власника дозволено далеко не для всіх цілей. Із соціально важливих об'єктів це можна зробити для висадження міських парків, будівництва дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку та стадіонів..

«Такі обмеження на відчуження приватної власності вимагають ідеального планування території при забудові та передачі землі у приватну власність та жорсткого контролю за її дотриманням, — виправлення наслідків помилок чи порушень не просто дуже дороге, а в багатьох випадках неможливе. Найбільш критично це для нової житлової забудови, яка потребує значної кількості різних соціальних об'єктів. Нове житло збудували, для мешканців потрібні поліклініка та школа, а вільних комунальних ділянок під їх будівництво поряд немає? Вибачте, але місцева влада має право вилучити землю лише під цвинтар», – йдеться у статті.

За словами Могильного, для сталого розвитку міст та створення комфортного життєвого середовища містобудівне законодавство має врівноважуватись законодавством про відчуження приватних земель..

Тобто чим ширші можливості у забудовника щодо вільного вибору типу забудови ділянки, тим більше має бути перелік суспільних потреб, для реалізації яких дозволяється примусово вилучати землю та іншу нерухомість у приватних власників..

«Цей баланс у законодавстві давно порушено. Вільних ділянок комунальної власності стає менше, у будівництві, починаючи з 2011 року, здійснюється невтомна дерегуляція, тому замість сталого розвитку міст відбувається постійне перетворення їх на малопридатні для комфортного життя гетто», – зазначає автор.

Ще однією проблемою він називає повну відсутність законодавчо врегульованих механізмів примусового вилучення державної власності до комунальної та навпаки з комунальної власності однієї громади до комунальної власності іншої.

Зокрема, за його словами, проведена децентралізація виявилася досить успішною, тому що неспроможні територіальні громади не дозволили б йти на пряму політичну конфронтацію з державною владою.. І земля, як пояснив Могильний, стала одним із видів зброї в цих конфліктах.. Згадати хоча б історії з будівництвом Шулявського шляхопроводу у Києві чи звалища для Львова.

«Таким чином, чинне законодавче регулювання негативно впливало на розвиток України навіть у мирний час.. Активні бойові дії та значні руйнування внаслідок агресії РФ зробили ці недоліки критичними — немає необхідних резервів земель державної та комунальної власності на будівництво житла вимушеним переселенцям та розміщення евакуйованих підприємств. У рамках чинного законодавства цю проблему не вирішити, тому реформа необхідна, і це не викликає жодних сумнівів. Але здатні вирішити її законопроекти №8225 та 8178-1? », - додав Могильний.

[see_also ids\u003d"

Як відомо, були підтримані профільним комітетом законопроекти №8225 (про примусове вилучення ділянок без рішення суду для будівництва критичної інфраструктури) та 8178-1 (про спрощений порядок зміни цільового призначення сільгоспземель для подальшої забудови). Останній законопроект Рада вчора відхилила, але це зовсім не означає, що від його філософії відмовиться Банкова, яка його просувала, і він не з'явиться знову вже під іншим номером.

Очікувано обидва проекти законів стали скандальними, і в ЗМІ з'явилася низка публікацій про їхні серйозні недоліки. Однак непопулярність реформи зовсім не означає, що вона не потрібна. Тому розберемося, чи існує проблема, для вирішення якої допустимо розколювати суспільство під час війни, і чи вирішують її два зазначені законопроекти..