Лікувальне харчування хворих, які перенесли операції на підшлунковій залозі, незалежно від характеру патології органу, має складатися з двох етапів: штучне харчування (парентеральне, зондове, змішане) та природне харчування (власне дієтотерапія).

Наш практичний досвід дозволяє стверджувати, що на результат оперативного втручання позитивно впливають тривалість штучного харчування хворого, адекватний компонентний склад та енергетична цінність нутриційного забезпечення.. Так, тривалість повного парентерального харчування хворих, які перенесли важкі хірургічні втручання на підшлунковій залозі, у тому числі великі резекції, повинна бути не менше 10-12 днів за умови повної білково-енергетичної забезпеченості раціону нутриційної підтримки. Це дозволяє звести до мінімуму післяопераційні ускладнення, пов'язані з метаболічними, репаративно-регенераторними та імунними розладами..

При менш тяжких оперативних втручаннях перехід від парентерального до харчування з використанням шлунково-кишкового тракту може відбутися не раніше 5-7-го дня. Це забезпечує як нормальний перебіг активізованих обмінних процесів, а й створення тривалого функціонального спокою секреторних структур підшлункової залози..

Друга важлива організаційна позиція післяопераційної реабілітації, пов'язана з лікувальним харчуванням, — застосування часткового парентерального харчування в період переходу до ентерального або природного харчування.

Поєднання поступово наростаючого обсягу природного харчування з парентеральним харчуванням, що поступово редукується, — основна вимога до лікувального харчування в умовах післяопераційної адаптації шлунково-кишкового тракту.

Це дозволяє зберегти на належному фізіологічному рівні білково-енергетичне забезпечення організму в даний період реабілітації та одночасно здійснювати плавно зростаюче харчове навантаження за рахунок механічно, хімічно та термічно щадної гіпокалорійної дієти..

Перехід від повного парентерального харчування до природного в рекомендовані терміни здійснюється післяопераційним призначенням дієт № 0а, № 1а хірургічної та № 1б хірургічної, а надалі варіанти дієти з механічним та хімічним щадінням (дієта № 5п, протертий варіант).

При використанні хірургічних дієт раціон № 0а хворим після операцій на підшлунковій залозі слід призначати терміном на 5-7 днів, а не 2-3 дні, як при операціях на інших органах.. Це з тим, що застосування дієти № 0а має здійснюватися як компонент комбінованого (парентерально-природного) харчування.

На зміну дієти № 0а призначають дієту № 1а хірургічну терміном 5-7 днів, також заповнюючи білково-енергетичний дефіцит засобами парентерального харчування.. Далі доцільна дієта № 1б хірургічна терміном не менше 3-4 тижнів.

Великий власний клінічний досвід дозволяє стверджувати, що з перших днів після перенесеної операції на підшлунковій залозі, хворі мають бути забезпечені адекватними в кількісному та якісному відношенні поживними речовинами, потреба в яких після операції значно зростає по відношенню до фізіологічної норми..

Невиконання цього принципу загрожує високим ризиком післяопераційних ускладнень, неадекватним перебігом процесів репаративної регенерації, формуванням так званого синдрому метаболічного «обкрадання».

Другий важливий висновок – необхідність максимально повільного харчового навантаження хворих після операцій на підшлунковій залозі.. Індивідуалізація адаптації органів травлення до природного харчування в рамках післяопераційної реабілітації здійснюється у стаціонарних умовах на тлі фармакологічної супресії секреції підшлункової залози.

Більше того, операційний стрес та хірургічне порушення міжорганних взаємовідносин, що забезпечують травлення, значною мірою змінюють фізіологічний перебіг багатьох нейрогуморальних регуляторних процесів..

У цих умовах вирішення питань про розширення продуктового набору харчового раціону, переходу з однієї дієти на іншу, тривалості дотримання вимог призначених дієт та інших важливих умов індивідуалізації лікувального харчування у післяопераційному періоді потребує скрупульозної оцінки показників стану організму та особливостей перебігу відновлювальних процесів..

Початок програми амбулаторно-поліклінічного етапу реабілітації хворих, які перенесли операції на підшлунковій залозі, як правило, у неускладнених випадках перебігу процесу, проходить на тлі дієтичного лікування з використанням раціону за принципами номерної дієти № 5п.

Її застосовують протягом 1,5-2 міс у протертому вигляді, а потім протягом 6-12 міс у непротертом варіанті залежно від характеру перебігу відновлювальних процесів. При хорошому самопочутті цю дієту розширюють з дотриманням поступового включення нових продуктів та страв та збільшення їх обсягів. За відсутності проносів до раціону включають сирі дрібно шатковані овочі (морква, капуста), що приймаються на початку їжі 3-4 рази на день по 100-150 г.

У післяопераційному періоді при розвитку секреторної та інкреторної недостатності підшлункової залози виникають симптоми панкреатогенної ентеропатії (пронос, стеаторея, мальабсорбція) з розвитком білково-енергетичного дефіциту..

Харчування даної категорії хворих будується на основі варіанта дієти з механічним та хімічним щаженням із збільшенням у ній білка до 120-130 г та зменшенням до 60-70 г жиру. Як джерело білка використовують нежирне м'ясо (телятину, м'ясо кролика, курчат), нежирні молочні продукти, рибу, яєчний білок.

Виключають багаті харчовими волокнами продукти. У раціон вводять продукти, багаті на солі калію (морквяний та інші соки перед їжею, компоти з протертих сухофруктів) та кальцію (кальцинований і прісний сир).. Дієту доповнюють полівітамінними препаратами або вітамінно-мінеральними комплексами.. Бажано включення до раціону модульних білкових ентеральних сумішей, гомогенізованих та пюреподібних консервів для дитячого та дієтичного харчування..

При порушенні толерантності до глюкози або діабету виключаються з їжі або суттєво обмежуються легкозасвоювані вуглеводи, а джерела вуглеводів рівномірно розподіляють за їдою, приурочуючи до часу призначення антидіабетичних препаратів.

У більшості випадків корекція розладів вуглеводного обміну може бути досягнута шляхом індивідуалізації дієти лікувального харчування.. Хворим призначається раціон з винятком простих вуглеводів та суттєвим обмеженням до 200-250 г складних вуглеводів.

У хворих після операцій на підшлунковій залозі нерідко порушується пасаж вмісту кишечника і виникають симптоми дисбактеріозу, запори. У цьому випадку збільшують кількість овочів та фруктів, підвищують вміст жирів, що затримують зростання ентеробактерій, редукують квоту простих вуглеводів для зменшення процесів бродіння та метеоризму..

Лікувальне харчування хворих з прогресуючою екзокринною недостатністю у післяопераційному періоді потребує особливої \u200b\u200bіндивідуалізації.. Залежно від нутриційної форми панкреатичної недостатності, що виявляється непереносимістю білків, жирів і вуглеводів, потрібно уточнити кількісний і якісний бік цих розладів: які саме продукти, в якій кількості та за якого їхнього поєднання хворий не переносить.

З огляду на це в індивідуальній дієті слід підбирати продукти, які добре переносяться пацієнтом, визначити їх доцільну добову кількість з урахуванням норм фізіологічного забезпечення організму хворої людини за білками, жирами та вуглеводами, а також енергетичної її потреби..

Барановський.

medbe. ru.