Це момент двох взаємовиключних подій. Одне з них – організований у Москві театр імперіалістичної експансії. Інше ж – повільний, методичний наступ армії України на погано забезпечені російські позиції.

Сьогоднішній день виставив на показ величезну прірву між російськими амбіціями та реальністю. Поки Володимир Путін проводив фальшиву церемонію, за якою на спеціально встановленому великому екрані стежив організований натовп у Москві, його війська втрачали стратегічно важливе місто на Донбасі, пише CNN..

Підписання двох указів про анексію Хернсонської та Запорізької областей у четвер увечері було початком потьомкінського фарсу. Адже частина Запорізької області досі під контролем України. А українські війська шмат за шматком звільняють Херсонщину. Але Москва заявила, що саме в цей час ці окуповані регіони стали Росією.. Видання нагадує про загибель щонайменше 23 мирних людей, у яких, найімовірніше, потрапила ракета С-300, коли вони намагалися привезти гуманітарну допомогу на окуповану частину Запорізької області та евакуювати тих, кому дозволили виїхати.. І цей акт жорстокості відбувся в перший день існування цих територій під проголошеним «захистом» Росії.

Тим часом український наступ набирає обертів. Українські війська зосередилися на залізничному вузлі в місті Лиман, яке набуло надзвичайного значення для російського контролю над Луганською областю. Українські солдати опублікували відео перед будинком місцевої адміністрації в Ямполі, з якого російські війська, очевидно, відступили. Це означає, що сили Росії у Лимані повністю ізольовані.. Однак у місті залишаються підрозділи регулярної російської армії, нацгвардії та " Незалежно від того, що вони оберуть: боротися чи здатися – на український наступ це ніяк не вплине. CNN порівнює становище росіян з тим, в якому вони опинилися в Ізюмі. Найближчими днями покажуть, чи стане Лиман таким же ключем до всієї Луганської області.

[see_also ids\u003d"

Цей методичний та впевнений прогрес – холодна доза реальності для Кремля, який, схоже, все ще думає, що може сам диктувати реальність грубою силою. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков сьогодні сказав, що частини Донецької та Луганської областей, які Росія не контролює, потрібно буде «звільнити». Ця заява свідчить, що у Москві повністю ігнорують той факт, що рух на полі битви відбувається якраз у протилежному напрямку.

Що робити? Москва, схоже, все ще вірить, що «часткова мобілізація» змінить ситуацію на її користь. Але поки що здається, що вона лише підкреслює розрив між реальністю та вигадкою, між сучасними методами ведення війни та російською вірою у кількість та впертість. Росія продовжує робити атаки «в лоб», використовуючи якнайбільше сил і сподіваючись, що десятки тисяч погано підготовлених та озброєних призовників зможуть захопити позиції, які досі російська армія не змогла захопити. Але їм доводиться протистояти модернізованій армії України, яка має високоточну західну зброю та корисні тактичні поради, армії, яка просто краще маневрує. Навіщо атакувати місто «в лоб», якщо можна зробити розумніше, ізолювавши його?

Тріщини потьомкінського світу Путіна стають помітними. CNN нагадує про те, як нещодавно він публічно посварив російських чиновників за неправильне виконання розпорядження про часткову мобілізацію. Понад 200 тисяч росіян втекли з країни від цієї мобілізації, що значно більше, ніж кількість тих, хто одягнув військову форму за цей же час..

[see_also ids\u003d"

Однак світ знову став перед питанням про те, на що здатна ядерна зброя, коли звичайні військові сили не можуть досягти поставленої мети? Важливо пам'ятати, що ядерна держава стає ядерною зазвичай тоді, коли вона має тверду основу із звичайних сил.. За винятком Пакистану та Північної Кореї, більшість ядерних держав здатні досягти військових цілей без застосування «бомби». Але Росія постійно доводить, що її армія не здатна виконати завдання, яке перед нею поставили. І цей провал, швидше за все, може багато сказати і про готовність російських ядерних сил: як Кремль може бути впевнений у тому, що його ядерний арсенал у належному стані, якщо він не може заправити свої танки за 50 кілометрів від російського кордону.?

Найближчими днями будуть досить напруженими. Тому нікому не слід шукати відповіді на це питання. Але для всього світу все більш очевидною стає прірва між тим, чого Росія хоче, і тим, що відбувається насправді. Цю прірву заповнюють страхом та войовничою риторикою. Від реакції Москви залежатиме, у якому світі всі житимуть у наступні десятиліття.