«Сполученим Штатам дуже потрібна нова політична партія — така, яка представлятиме помірну здорову більшість. Сучасні застарілі партії зазнали поразки, обслуговуючи маргіналів. Тому більшість американців відчувають, що їхні інтереси не представлені», — йдеться у маніфесті про створення широкої політичної платформи «Вперед». За задумом її засновників, Девіда Джоллі — колишнього конгресмена-республіканця, Крістін Тодд Вітман — колишнього республіканського губернатора Нью-Джерсі та Ендрю Янга — номінованого кандидатом у президенти від демократів, платформа повинна об'єднати конструктивні елементи політичного спектру і перерости в нову..

Як свідчать настрої американців, попит на альтернативи найвищий за останні кілька десятиліть.. Опитування Gallup на початку року виявило, що потрібною появу «третьої» партії вважають 70% незалежних, 63% республіканців та 46% демократів. Зростання підтримки в лавах республіканців обумовлено фактором трампізму. Так, 68% «слонів» виступають за збереження Дональда Трампа лідером партії, тоді як 31% вважає, що їй потрібний новий лідер. Незалежні, які тяжіють до республіканців, розділені майже навпіл: 47% підтримують збереження лідерства 45-го президента, а 51% хотіли б бачити на чолі партії нову особу. Як би там не було, але «фактор Трампа» не омине і довибори до Конгресу восени цього року, від результатів яких певною мірою залежатиме і його доля як кандидата у президенти від Великої старої партії. Втім, на крайній випадок Трамп і сам може зіграти в 2024 році в «третю» силу, адже і ресурси, і популярність у нього є.

Не скажеш, що зараз у США немає інших партій, окрім Республіканської та Демократичної. Так можна згадати Податкову партію чи Партію народних мас, втім — «народних мас» у тих партіях по одному члену. Наразі 3,3 мільйона американців зареєстровані як прихильники однієї з «третіх» партій, що становить 1 до 64 тих, хто голосує за демократів чи республіканців. Найвигідніша пропорція зафіксована на Алясці - 1 до 11. Звичайно, жодної конкуренції «слонам» та «ослам» вони становити не можуть.

До речі, цікава історія Антимасонської — першої «третьої» партії в США, яка з'явилася на політичній сцені 1820 року. Її члени бачили в масонстві загрозу демократії, а оскільки учасниками цього руху були провідні підприємці та політики, то ідеологія партії мала антиелітний характер.. У 1832 році антимасони провели перші праймеріз кандидатів у президенти, що з того часу стало загальноприйнятою практикою і для інших.. Партія висунула кандидатом у президенти колишнього генпрокурора Вільяма Вірта, хоч як це смішно — масона, який отримав 7,8% голосів. Потім антимасони влилися до лав Партії вігів, щоб знову заявити про себе як про незалежну силу 1876-го, вже з ширшою платформою. Тоді вони виступили не лише проти масонів, а й проти іммігрантів, католиків, протестантів, вважаючи, що релігійна різноманітність призведе до світської держави.. Втім, повторити електоральне диво їм не вдалося: замість 100 тисяч голосів партія отримала лише 2,5 тисячі, або 0,02%.

Важливіше, ніж аналогія з пунктами програми (риторика проти іммігрантів та істеблішменту) та Дональдом Трампом, хоч, звичайно, він і не масон, — інше. «Треті» партії зазвичай орієнтовані на одну-дві суспільно важливі теми, які з якоїсь причини обходять або щодо яких не можуть дійти консенсусу великі партії. Якщо це нові чи популярні ідеї, то великі партії можуть їх залучити чи рецепцією, чи поглинанням самої партії. Найбільші успіхи кандидати від третіх партій мали на тлі катастрофічної непопулярності чинного президента. Згідно з Gallup, на цьому етапі каденції Джозефа Байдена його діяльність схвалюють лише 38% американців, що є найнижчим показником серед президентів за майже 70 років.. Але це не виглядає катастрофою на тлі викликів, з якими справляється його адміністрація. Більше того, до самих виборів ще 117 тижнів.

Гіпотетично президент від третьої партії матиме труднощі з першого дня обрання, адже він не матиме розкоші у вигляді підтримки своїх однопартійців у Конгресі, водночас і республіканці, і демократи топитимуть його без жалю.. Втім, навіть негіпотетичним негативом кандидатів у президенти від третіх сил є те, що під час виборів вони відбирають голоси у претендентів від республіканців і демократів.. Так, Ральф Найдер від «Зелених» на виборах 2000 року отримав лише 1,63% голосів, які могли б унеможливити прихід до Білого дому Джорджа Буша-молодшого.. Альберт Гор програв ключовий у тих виборах штат — Флориду з різницею лише 0,05%! Світ міг би бути кардинально іншим, якби не дві каденції Дж. Буша і не рішення неоконсерваторів вторгнутися до Іраку, але це інша історія. На виборах 2016 року Гері Джонсон від лібертаріанців та Джіл Стейн від «Зелених» опосередковано сприяли приходу до влади Дональда Трампа. Америка могла б бути іншою, якби не подальша поляризація, два імпічменти та спроба неконституційним способом утриматися при владі, від чого США досі лихоманить. 11 вересня і 6 січня не потребують «згадки року», адже світ пам'ятає терористичні атаки 2001-го і захоплення Капітолію натовпом прихильників Трампа 2020-го. Власне, саме тому один із співзасновників платформи-партії «Вперед» Ендрю Янг і потрапив під шквал критики, що його амбіції можуть відкрити Дональду Трампу шлях до Білого дому вдруге..

Попри бажання американців збагатити політичне меню, розширення бінарного вибору структурно обмежене. Інформаційне поле відформатоване політичними гігантами, минулі спроби створити якусь суттєву альтернативу відчутних успіхів принесли. " Місцеві законодавчі норми іноді дуже несприятливі для новачків, а уніфіковане виборче законодавство й у перспективі не проглядається. До того ж ті, хто вважає себе незалежними, переважно тяжіють чи то до Республіканської, чи то до Демократичної партій, отже, все одно перебувають у їхній політичній орбіті..

Не в останню, а можливо, навіть у першу чергу, вибори — це гроші. 2020 рік став рекордним, адже на президентські вибори та вибори до Конгресу було витрачено 14 млрд дол.. , що у 2,6 рази більше, ніж витрати 2008-го. Успішні вибори неможливі без добре розвиненого адміністрування — офісів, штабів та функціонерів, що є великим викликом для новачків. У 2020-му медіамагнат Майкл Блумберг створив штаб високоінтелектуальних фахівців та оцінював свої шанси у президентських перегонах.. Втім, він ухвалив єдино правильне рішення — приєднатися до кандидата з найвищими шансами «побити» Трампа. Очевидно, що об'єктивне зважування своїх організаційних ресурсів і, звісно, \u200b\u200bполітичної платформи спричинило таке рішення..

Рівно сто років тому партія під назвою «Вперед» висувала своїх кандидатів до Конгресу і також планувала розросту до загальнонаціонального масштабу.. Але про її існування відомо лише вузькому колу істориків та політологів, що спеціалізуються на тематиці «третіх» партій у США. Можливо, історична аналогія і не дуже доречна, коли йдеться про нових ентузіастів, які прагнуть виправити об'єктивно серйозні проблеми функціонування демократії у Сполучених Штатах.. Але встановлена \u200b\u200bполітична система робить шанси на успіх примарними..

[votes id\u003d"