Араби втрачають віру в демократію як інструмент забезпечення економічної стабільності, свідчить опитування 23 тисяч осіб у дев'яти арабських країнах, проведене Arab Barometer на замовлення BBC.

Через десять років після початку «Арабської весни», метою якої було повалення автократії та впровадження демократичних змін, більшість арабів зробили висновок, що економіка слабка за демократії..

«Зростає усвідомлення того, що демократія не є ідеальною формою правління і вона не може виправити все. По всьому регіону люди голодують та розчаровані існуючими системами», – каже Майкл Роббінс, директор Arab Barometer.

Більшість опитаних згодні з тим, що вони більше переймаються ефективністю політики свого уряду, ніж типом уряду.

Згідно з індексом демократії EIU, Близький Схід і Північна Африка займають найнижче місце серед усіх регіонів, охоплених індексом: Ізраїль класифікується як «демократія з вадами», Туніс та Марокко класифікуються як «гібридні режими», а решта регіонів класифікуються як «авторитарні».

Туніс був єдиною країною, якій вдалося сформувати стійкий демократичний уряд після повстання «Арабської весни» 2011 року. Однак Туніс, схоже, повертається до авторитарного правління президента Саїда. Згідно з індексом демократії EIU за 2021 рік, країна опустилася на 21 місце у рейтингу і була перекласифікована як «гібридний режим», а не як «демократія з вадами».

[see_also ids\u003d"

Кожна третя людина в кожній опитаній країні погоджується із твердженням, що за останній рік продукти харчування у нього закінчувалися раніше, ніж була можливість купити нові.

Боротьба за збереження їжі на столі найбільш гостро відчувалася в Єгипті та Мавританії, де приблизно дві з трьох людей сказали, що це трапляється іноді чи часто.

Опитування в основному проводилося до вторгнення Росії в Україну в лютому, що ще більше загострило продовольчу безпеку в регіоні, особливо в Єгипті, Лівії та Тунісі, що значною мірою залежить від російського та українського експорту пшениці..

За словами Роббінса з Arab Barometer, громадяни арабських країн можуть шукати альтернативні політичні системи, такі як китайська модель – авторитарна однопартійна система, яка «вивела величезну кількість людей із бідності за останні 40 років».