Голова Верховної Ради підписав та направив Президенту ухвалений 1 липня Закон №7251 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» авторства Галини Третьякової. Верховна Рада внесла істотні зміни до законодавства про трудові відносини, що стосуються, серед іншого, бюджетників та державних службовців, повідомляє "

Зокрема, відповідно до нового закону внесено зміни до ч. 3 статті 119 Кодексу законів про працю.

Так, якщо раніше в КЗпП було прописано, що за працівниками, покликаними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з числа резервістів у особливий період.

Тобто, за ними зберігається лише місце роботи та посада.

Також законом спрощено переклад та інші процедури для чиновників.

Загалом у Кодексі законів про працю України будуть наступні зміни:.

статтю 23 (терміни трудового договору) доповнено год. 3 «Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладання безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладання».

текст статті 29   (Обов'язок роботодавця до початку роботи працівника за трудовим договором) доповнено обов'язком роботодавця поінформувати працівника до початку роботи про права та обов'язки, умови праці; провести інструктаж і т. , у тому числі, він може зробити це дистанційно. Ознайомлення працівників із наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця з їх прав та обов'язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі коштів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника.

у статті 36 (підстави припинення трудового договору) доповнено:.

смерть роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутнім або про оголошення її померлою;

смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;

відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності більше чотирьох місяців поспіль.

у статті 41 (Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов) додано:.

неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв'язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва чи майна роботодавця внаслідок бойових дій;

у статті 43-1   доповнено:.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках.

призову чи мобілізації під час особливого періоду роботодавця – фізичної особи.

звільнення працівника у зв'язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеної трудовим договором, у зв'язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва чи майна роботодавця внаслідок бойових дій;

У статті 47:   Роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та здійснити з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу;

у статті 49-2:.

Звільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється у такому порядку:.

про подальше звільнення працівників персонально попереджають не пізніше 10 календарних днів;

не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого звільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнення, кількість та категорію працівників, до яких це стосується, про строки проведення звільнення.. У разі якщо звільнення працівників масовим відповідно до статті 48 Закону України "

статтю 81 виключено (Право на щорічну відпустку при переведенні на інше місце роботи).

У статті 82 (обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку) п. 2 викладено у наступній редакції:.

час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками;

у статті 83:.

частина 3 виключена (у ній було прописано: У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, до установи, організації грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник).

частина 6 викладена у наступній редакції:.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особа з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, не одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі.

текст статті 102-1:.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за фактично виконану роботу.

у статті 115:.

Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим чи колективним договором;

у статті 116:.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до законодавства, у тому числі при.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові під час звільнення, роботодавець у будь-якому випадку повинен у визначений цією статтею строк виплатити суму, що не оспорюється..

у статті 117:.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум роботодавець повинен сплатити зазначене у цій статті відшкодування у разі, якщо суперечка вирішена на користь працівника. Якщо суперечка вирішена на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше ніж за період, встановлений частиною першою цієї статті..

у статті 119   слова «зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток» замінили словами «зберігаються місце роботи та посада»;

Нагадаємо, що відповідно до цієї статті раніше працівниками, покликаними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів у особливий період або прийнятими.

у статті 233   «Терміни звернення до суду за вирішенням трудових спорів» (змінено назву).

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті..

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові під час звільнення, – у тримісячний строк з дня отримання ним.

У статті 234:.

У разі пропуску з поважних причин строків, встановлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення (стаття 116), пройшло не.