Намагаючись знайти заміну російської нафти, офіційний Вашингтон вирішив обрати «менше зло» серед двох диктаторів: відновити поставки з Венесуели, дозволити їй хоча б частково вийти з ізоляції та знову стати гравцем на світовому нафтовому ринку.. При цьому Сполучені Штати поставили уряд Ніколаса Мадуро перед вибором між ідеологічним союзником Росією, яка надає йому обмежену підтримку, і політичними ворогами США, з одного боку, і державами ЄС, які протягом тривалого часу надавали Каракасу основні засоби для існування, — з іншого.

У середині травня США заявили про деяке послаблення санкцій щодо Венесуели.. Офіційний Вашингтон видав європейським нафтовим компаніям - італійській Eni та іспанській Repsol - ліцензії на постачання венесуельської нафти до Європи в рахунок погашення боргу. Постачання розпочнеться з липня, при цьому компанії не матимуть права продавати нафту в інші регіони..

Американська компанія Chevron Corp.. — єдина, яка досі продовжувала працювати у Венесуелі, не отримала такого дозволу. Їй продовжили ліцензію на півроку, не надаючи права на «буріння свердловин, видобуток, переробку, купівлю або продаж, транспортування та відвантаження будь-якої венесуельської нафти або нафтопродуктів», але дали згоду на проведення переговорів з державною нафтовою компанією PdVSA щодо майбутніх операцій.

Основну частину домовленостей було досягнуто на початку березня, коли група членів американської адміністрації прибула до Венесуели з першим за кілька років офіційним візитом високого рівня..

З 2017 року США вводили санкції проти уряду Венесуели через порушення прав людини, а з 2019-го після перемоги Мадуро на президентських виборах вони взагалі розірвали з нею відносини. Адміністрація Дональда Трампа визнала легітимним президентом голову Національної асамблеї Хуана Гуайдо і вжила більш жорстких заходів з метою прискорити відхід старого уряду від влади. Було введено санкції щонайменше щодо 144 громадян Венесуели та пов'язаних з нею осіб, скасовано візи сотень посадових осіб та членів їх сімей, прийнято обмеження проти компанії PdVSA, уряду та центрального банку.. З квітня 2019 року було введено ембарго на продаж нафти в США, що позбавило Венесуели майже 90% прибутків..

Поки не йдеться про повну нормалізацію відносин між США та Венесуелою, про що свідчить незапрошення Венесуели разом із Кубою та Нікарагуа на Саміт американських держав, що відбувся 4–10 червня.. Але зміни в американській політиці щодо цієї країни безперечні.

Останнім часом Джо Байден демонструє наміри проводити іншу політику, ніж Дональд Трамп щодо всього Латино-Карибського регіону.. Послаблення санкцій прийнято також щодо Куби: на початку травня оголошено про зменшення обмежень на поїздки на острів та грошові перекази.

Багато хто вважає, що це спроба скористатися ситуацією, що склалася довкола війни в Україні.. У разі Венесуели — для відновлення постачання нафти з країни, яка володіє її найбільшими у світі підтвердженими покладами (300,878 млрд барелів) і до 2019 року експортувала до США до 500 тис.. барелів на день. Але з приводу можливості таким чином знизити ціни на нафту на світовому ринку, що виросли внаслідок російської агресії, знайомі з умовами угоди особи запевняють, що обсяги постачання не будуть настільки великими, щоб суттєво на них вплинути.

Що стосується твердження про прагнення уряду Байдена допомогти Європі позбутися залежності від Росії і при цьому перенаправити частину одержуваного Китаєм з Венесуели, то остання не видобуває нафту в кількості, необхідної для повного заміщення російської. Навіть при зростанні видобутку до бажаних президентом Ніколасом Мадуро 2 млн барелів на день це не можна порівняти з 11 млн барелів, що добуваються щодня в Росії..

США послабили санкції проти Венесуели за умови початку переговорів між її урядом та опозицією та, відповідно, демократизації режиму та подальшої лібералізації економіки.

Частина венесуельської опозиції, зокрема найбільша коаліція опозиційних партій «Єдина Платформа», підтримала ініціативу США та провела зустріч із представниками американської адміністрації щодо зближення з урядом Мадуро. При цьому прихильники Хуана Гуайдо засудили такий крок, визначивши його як загравання з «іншим диктатором», мати справу з яким, отже, «забруднити руки в крові».

У самих США також є значна протидія відновленню відносин з урядом Мадуро як з боку республіканців (зокрема членів Сенату, які навіть внесли законопроект про заборону імпорту нафти з Венесуели та Ірану), так і з боку демократів. Але водночас є чимало тих, хто вже деякий час висловлюється про відміну санкцій, оскільки вони не приносять очікуваних результатів у плані підриву позиції уряду Венесуели шляхом послаблення її економіки..

Протягом першого кварталу 2022 року вперше за тривалий час у цій країні спостерігалося економічне зростання внаслідок проведення низки радикальних реформ, які сприяли деякій лібералізації та доларизації економіки, дозволивши подолати гіперінфляцію, а також завдяки пожвавленню співпраці у нафтовій галузі з Іраном та Китаєм..

Реформи провела група нових молодших політиків, котрі прийшли на зміну старим соратникам Уго Чавеса. Команда економістів на чолі з віце-президентом Делсі Родрігес скасувала державне регулювання цін та курсів валют, дозволила використання американського долара на внутрішньому ринку (доларові трансакції зараз досягли 64,8% усіх операцій) та зменшила контроль у приватному секторі, при цьому, зокрема,. Завдяки таким заходам економіка показала стійке зростання, яке, за прогнозами, могло досягти 8% до кінця року.. Уряд щойно звітував про досягнення виробництва 80% необхідних для країни продуктів харчування, що є значним прогресом порівняно з 20% у кризовий період.

Видобуток нафти значно зріс за останній рік: за даними ОПЕК, у квітні він становив 707 тис.. барелів на день, що вдвічі більше здобутого наприкінці 2021-го. Важливу роль у цьому відігравала активізація співпраці з Іраном, звідки з кінця 2021 року Венесуела імпортує розріджувачі, які змішує зі своєю надважкою нафтою, натомість віддає частину видобутої сировини..

На тлі цих змін уряд Мадуро, який уже неодноразово закликав скасувати введені проти його країни санкції, дуже позитивно ставився до нинішньої американської ініціативи, сприйнявши її як добрий шанс відновити відносини. Сам Мадуро зазначив, що візит членів американської адміністрації відбувся в атмосфері взаємоповаги та «сердечності», і підтвердив зацікавленість Каракаса у продовженні діалогу.. На підтвердження цього Венесуела звільнила двох із ув'язнених американських громадян..

Така зацікавленість обумовлена \u200b\u200bнизкою причин. Безумовно, це можливість відновити постачання до США, які до введення санкцій були головним ринком країни і на території яких розташована Citgo Unitary Platform — основні венесуельські потужності з переробки її специфічної надважкої нафти.. Окрім цього, зараз ситуація особливо сприятлива: згідно з прогнозами, за рахунок заміщення російської нафти Венесуела може подвоїти свої прибутки, отримавши майже 20 млрд дол..

Водночас існує небезпека зростання конкуренції з боку Росії на тих ринках, на яких закріпилася Венесуела, особливо Китаю, який отримує майже 70% її нафти.. Не останню роль відіграє і те, що після перенесення у 2019 році урядом Венесуели офісу PdVSA до Москви венесуельські депозити залишаються у російських банках.. Газпромбанк, в якому зосереджено міжнародні кошти PdVSA, не було виключено із системи SWIFT, тому у венесуельського уряду зараз залишаються обмежені можливості управління коштами. За інформацією з різних джерел, Ніколас Мадуро особисто звертався до Володимира Путіна з проханням розморозити венесуельські рахунки, зокрема у Промзв'язку банку, але російський президент не дав гарантій щодо повернення коштів венесуельського уряду та пов'язаних з ним олігархів. Також немає гарантій і того, що клієнти Венесуели захочуть проводити операції з російськими підсанкціонованими банками..

Існує також інша проблема: за останні роки Росія стала основним постачальником готівкової іноземної валюти у доларах США та євро для економіки Венесуели. Це може призвести до суттєвих ускладнень як на внутрішньому ринку країни, так і у сфері зовнішніх виплат. Слід зазначити, що Мадуро під час розмови з Путіним сказав, що Венесуела останнім часом не могла голосувати в ООН на підтримку Росії, оскільки вона не мала коштів на виплату 40 млн дол.. за своєю квотою в організації.

Тому Мадуро, який особисто висловив Путіну підтримку в конфлікті з Україною, зокрема в телефонній розмові 9 травня, публічно оголосив помірнішу позицію, близьку до позицій Китаю та Куби, які виступають за «діалог для вирішення кризи між Росією та Україною».. А Делсі Родрігес запевнила, що Венесуели «ніколи не буде в лавах прихильників війни».

Але ще рано розмірковувати про те, чи вдасться вбити клин між Росією та Венесуелою чи схилити останню сторону США.. Співпраця між Каракасом та Москвою залишається інтенсивною.. Не варто забувати, що вони уклали щонайменше 300 угод, у тому числі про військове співробітництво та інвестиції, на суму понад 12 млрд дол.. що російське озброєння використовується венесуельською армією, а російське обладнання радіолокації знаходиться на кордоні з Колумбією.

При цьому риторика венесуельського уряду залишається антиамериканською, а війна в Україні висвітлюється виключно з використанням російських джерел.. Тому Росія зображується як альтруїстична країна, яка рятує українців, вивозить біженців, надсилає гуманітарну допомогу, при цьому про реальні руйнування та жертви серед громадянських українців майже не згадується..

Незважаючи на цю байдужість та небажання знати правду, зараз Венесуела може саме завдяки війні, в якій знищується Україна, отримати шанс для розвитку: вийти з ізоляції, відновити економічні зв'язки зі США та ЄС та подолати економічну кризу. Але чи зможе уряд Ніколаса Мадуро залишатися союзником Росії і при цьому розвивати відносини з її ворогами, займаючи її місце на ринках європейських країн.?

Більше статей Олександри Ковальової читайте за посиланням.

[votes id\u003d"