Ініціатива щодо підвищення гарантованої суми відшкодування банківських депозитів давно перезріла. Тривалий час держава гарантувала повернення лише 200 тис.. грн і ніяк не могло вийти на підвищення суми відшкодування до запланованих спочатку 400, а потім і 600 тис.. грн. Однією з найістотніших причин таких затримок із підвищенням були фінансові проблеми Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Тому коли було прийнято рішення не просто підвищити суму виплат, а й гарантувати всі 100% вкладів населення, перше ж питання, що виникло у нас, було: чи вистачить ФГВФО грошей на цю ініціативу, і чи не зажене вона його на ще більші фінансові проблеми?

Як працюватиме система повернення вкладів?

Якщо в період воєнного стану та трьох місяців з моменту його припинення якийсь із банків буде виведений з ринку, ФГВФО відшкодує кожному його вкладнику повний розмір вкладу, включно з відсотками, нарахованими на кінець дня, що передував дню початку процедури виведення банку з ринку. Тобто держава гарантує громадянину повернення всієї суми депозиту, якщо його банк збанкрутує протягом дії військового стану та трьох місяців після його завершення. А через три місяці після припинення військового стану гарантована сума відшкодування за вкладами в Україні становитиме 600 тис.. грн.

Насправді, швидше за все, така щедрість від держави нам не знадобиться. Банківська система зараз дійсно стабільна, а її регулятор використав усі запобіжники, щоб вона вистояла у цей складний час.

На початку 2022 року військово-політична напруга викликала помірний відтік вкладів населення.. Втім, вже зараз очевидно, що банки спокійно зустріли цей виклик, маючи значний запас ліквідності.. Оскільки термінові кошти були стабільними, фінустанови навіть майже не підвищували депозитні ставки, оскільки вони не потребували додатково конкурувати за клієнтів..

Зрозуміло, що в умовах подальшої невизначеності банкам треба буде ретельніше контролювати свої ризики.. І НБУ наполегливо їм радить тверезо оцінювати власну здатність покрити існуючими високоякісними ліквідними активами не лише можливий значний відтік коштів, а й подальшу діяльність.. Але ми щиро сподіваємось, що в нашому банківському секторі не залишилося тих, хто і без порад регулятора не прийшов би до цієї думки..

З іншого боку, ми сподіваємося, що й банківський нагляд у період стовідсоткового гарантування вкладів буде в рази ретельнішим, адже спогади про період «кишенькових» банків, з яких їхні власники примудрялися непомітно для НБУ виводити кошти, а потім так само непомітно, але вже. І впевненості, що у складний воєнний час нагляд став більш пильним, ніж зазвичай, немає, хоча з огляду на стовідсоткове гарантування йдеться про дуже великі суми..

Загалом під стовідсоткові гарантії, за даними ФГВФО, зараз підпадає 831 млрд грн депозитів. Для порівняння, на момент, коли гарантія становила 200 тис.. , йшлося про 245 млрд грн.

Чи є на це кошти?

Насправді ФГВФО — важливий елемент підтримки довіри суспільства до банківської системи, яка зараз як ніколи потребує лояльності клієнтів.

Принцип простий: банки, що працюють на ринку, сплачують до Фонду внески, і у випадку, якщо один з банків припиняє роботу, Фонд розраховується з його вкладниками з цих грошей.. І в цілому система працює без збоїв, але в період очищення банківського сектора, коли ринок залишили одразу 94 банки, Фонд опинився у дуже складній ситуації.. Обсяг виплат, які треба було повернути вкладникам, становив близько 88 млрд. грн., а власних коштів у ФГВФО було трохи більше 7 млрд. грн.. На допомогу йому тоді прийшли Мінфін та НБУ, але не з дарами, а з позиками, причому під досить нескромні відсотки (від 10 до 12,5% річних). І щоразу, коли Фонд повертав вкладникам банків-банкрутів їхні кровні, він залазив у борги дедалі більше. Повертав, що міг, перед НБУ навіть повністю розрахувався, але борг перед Мінфіном у 145 млрд грн разом із відсотками повернути було просто неможливо. 2019-го питання боргу постало рубом, тому що фінансова неспроможність ФГВФО — дуже тривожний сигнал для банківського сектора.. Вирішили тоді проблему просто і водночас складно — надали Фонду «кредитні канікули» до 2025 року, протягом яких він мав сплачувати лише відсотки за векселями Мінфіну, по мільярду щороку — лише 6,8 млрд грн. А що робити потім так і не вирішили. Тим не менш, потреба в джерелах покриття цих боргів була очевидною, тому час від часу це питання піднімалося в експертному середовищі.. Бо як же можна гарантувати, якщо гарант — банкрут?

Що ж, і тут рішення було знайдено. Згідно з ухваленими законодавчими змінами передбачена в результаті реструктуризація залишків боргових зобов'язань Фонду, що виникли у кризові 2014–2016 роки, перед державою. При цьому йдеться саме про реструктуризацію, а не списання заборгованості..

За даними ФГВФО, згідно з умовами реструктуризації сума непогашеного боргу перед державою, яку Фонд має платити до 2031 року, поділено на дві частини.

Перша частина — номінальна сума отриманого непогашеного кредиту у розмірі 45,7 млрд грн — виплачуватиметься за рахунок коштів Фонду в міру їхнього накопичення.

Другу частину боргу — суму відсотків, яку було б нараховано за кредитом Фонду до 2031 року у розмірі 62,5 млрд грн, — буде виплачено за рахунок коштів, які надійдуть до Фонду як погашення заборгованості неплатоспроможних банків, що збанкрутували у 2014–2017 роках. Насамперед йдеться про кошти, які будуть стягнуті з пов'язаних із банками осіб та інших осіб, чиї дії чи бездіяльність призвели до заподіяння банкам збитків, несумісних із життям. Нагадаємо, що відповідна програма стягнення завданих банківському сектору збитків із колишніх власників банків є зобов'язанням України перед МВФ. А прив'язка вирішення боргових проблем ФГВФО до успіхів цієї ініціативи є непоганим стимулом до активних дій Фонду у процесі повернення завданих збитків.

Самим банкам-учасникам системи гарантування вкладів ні підвищення суми гарантування, ні реструктуризація боргів Фонду шкоди не завдадуть. Фонд не планує переглядати розмір та порядок розрахунків та сплати банками-учасниками їх регулярних внесків. Позиція Фонду чітка та зрозуміла: збереження фінансової стабільності банківської системи несумісне з додатковим фінансовим навантаженням на банки у кризовий період..

Більше статей Юлії Самаєвої читайте за посиланням.