Важко повірити, але вже зараз неможливо заперечувати, що широкі правила, на яких трималася стабільність і процвітання після Холодної війни, були серйозно підірвані вторгненням Володимира Путіна в Україну. Значною мірою ці правила спиралися на здатність Заходу співіснувати з Путіним, який грав роль «поганого хлопця» і відчував світовий порядок на фортецю, але ніколи не порушував його правила..

Але влаштувавши невиправдане вторгнення в Україну, знищуючи міста та масово вбиваючи мирних українців, російський автократ перестав бути «поганим хлопцем» та став «військовим злочинцем». Лідер Росії, що простягається через 11 часових поясів зі своїми великими запасами нафти, газу, корисних копалин, а також ядерних боєголовок, тепер має стати міжнародною парією. Це означає, що світ, який ми знали, дуже змінився. І ніщо вже не буде таким, як раніше, пише New York Times.

Як світ може очікувати на ефективність ООН, якщо країна на чолі з військовим злочинцем посідає місце в Раді безпеки і може накласти вето на будь-яку резолюцію? Як світові ефективно боротися зі змінами клімату без співпраці з найбільшою територією країни на планеті? Як США співпрацювати з Росією щодо вирішення питання ядерної програми Ірану, коли довіри до Москви немає? Як ізолювати і послаблювати настільки велику країну, знаючи, що її розпад може бути не менш небезпечним, ніж коли вона сильна? Як годувати та постачати енергією світ, коли Росія серед найбільших експортерів нафти, пшениці та мінеральних добрив? Відповідь на всі ці питання одна: ніхто не знає. Це означає, що ми входимо в період геополітичної та геоекономічної невідомості, якої не було з 1989 року, а може й з 1939-го. І ситуація, швидше за все, погіршиться, перш ніж покращуватиметься. Тому що Путін тепер – загнана у кут тварина. Він не просто жахливо прорахувався, розпочавши вторгнення в Україну, а й спровокував наслідки, протилежні до бажаних.. Тому він відчайдушно прагне здобути хоч якусь військову перемогу за всяку ціну, щоб вона приховала його провал..

Путін стверджував, що починає війну проти України, щоб відштовхнути НАТО подалі від Росії. Але своєю агресією він лише вдихнув життя у західний військовий альянс, який переживав стагнацію.. Союзники тепер будуть консолідовані і вкладатимуть гроші в переозброєння, поки Путін при владі, а може ще одне покоління після того. Російський автократ стверджував, що розв'язав війну, щоб нібито повалити режим «нацистів» у Києві та повернути Україну «в лоно матінки Росії», де їй і місце, згідно з його уявленнями. Натомість його вторгнення зробило українців і навіть тих, хто колись симпатизував росіянам, запеклими ворогами Росії як мінімум на покоління. Україна тепер бореться за свою незалежність від Москви та прагне приєднатися до ЄС.

[see_also ids\u003d"

Путін думав, що, захопивши Україну, він змусить Захід поважати російську військову силу. Але поки що війна принесла лише приниження. Вона показала, що Росія з меншою економікою, ніж у штату Техас, – це лише «заправка з ядерним арсеналом». Російська армія показала свою жорстокість та некомпетентність. Їй знадобилися найманці з Чечні та Сирії, аби хоча б витримати український удар.

Допустивши всі ці помилки і розпочавши війну виключно з власної ініціативи, Путін у відчаї шукає хоч щось, що він може виставити як «перемогу». Він хоче взяти під контроль весь Донбас, південне узбережжя Чорного моря до Одеси, щоб поєднати захоплені території на сході з окупованим Кримом. І він прагне зробити це до 9 травня, коли Москва проводитиме парад на честь Дня перемоги у Другій світовій війні. Адже російська армія цього дня згадує часи своєї слави..

Тому, здається, Путін готує нову подвійну стратегію.. По-перше, він перегрупує виснажену свою виснажену армію, сконцентрувавши їхню мету і утримати меншу військову мету. По-друге, він посилює систематичну жорстокість, продовжуючи знищувати українські міста ракетами та артилерією, вбиваючи якнайбільше цивільних і завдаючи якомога більше економічних збитків, а також виганяючи якнайбільше людей зі своїх будинків.. Він сподівається, що перше призведе до падіння ЗСУ хоча б на сході, а друге до падіння НАТО, країни-учасниці якого не витримають напливу такої великої кількості біженців.. Він сподівається, що під таким гуманітарним тиском Захід почне тиснути на Київ, вимагаючи дати Путіну все, що він хоче, аби припинилася війна.. Саме тому Україні та НАТО потрібна ефективна контрстратегія..

Вона має спиратися на три стовпи. По-перше, Україна має отримати дипломатичну підтримку, якщо справа дійде до переговорів із Путіним. Але також потрібно надати ЗСУ найкраще озброєння та провести необхідні тренування, щоб вигнати армію Росії з української території. По-друге, потрібно щодня голосно за найменшої нагоди говорити, що світ у стані війни «з Путіним», а не з російським народом загалом. Тобто говорити протилежне до того, про що говорить російська пропаганда. А по-третє, настав час позбутися закупівель російської нафти, яка залишається головним джерелом доходів путінської Росії. Цей план має зрушити з місця сили всередині країни, які позбавлять Путіна влади.

[see_also ids\u003d"

New York Times визнає, що це дуже ризикована пропозиція з високою кінцевою вигодою. Падіння Путіна може привести когось ще гірше у президентське крісло. Воно також може викликати тривалий хаос та розпад Росії. Але можливі й чудові результати. Влада може опинитися в руках когось із мінімальною порядністю та амбіціями побудувати російську гідність, а також сферу впливу, засновану на новому поколінні Чайковських, Рахманінових, Сахарових, Достоєвських та Сергіїв Бринів, а не на олігархах з яхтами. У такому разі світ стане найкращим місцем. З'явиться безліч можливостей для здорової співпраці.

Тільки російський народ має право та сили змінити свого лідера. Але це все одно не просто зробити, бо колишній офіцер КДБ Путін оточив себе іншими лояльними офіцерами спецслужб. І скинути його майже неможливо. Проте все ж таки існує один потенційно успішний сценарій.

Армія Росії – джерело гордості у російській структурі. І якщо вона продовжить зазнавати катастрофічних поразок в Україні, виникне ситуація, в якій або Путін захоче ліквідувати своє військове командування, зробивши генералів цапами-відбувайлами за провал, або армія, знаючи про «чистки», що насуваються, спробує позбутися Путіна першої. Збройні сили Росії ніколи не були у добрих стосунках зі спецслужбами, лідери яких оточують Путіна.

У результаті для того, щоб з'явився новий, стійкий світовий порядок замість того, що був встановлений після Холодної війни, російський народ має обрати нового лідера. Також важливо, щоб США стали взірцем демократії та стабільності, яким інші захочуть наслідувати. Українці йдуть на найбільші жертви заради кожного дюйма своєї свободи. Тож просити американців піти на найменші жертви задля збереження своєї демократичної спадщини – це зовсім небагато.