Так говорить Господь Саваот: Судіть справедливо;

будьте милостиві та співчутливі один до одного.

Не утискуйте вдову та сироту, чужинця та бідняка.

Не замишляйте зло один проти одного».

Захарія, розділ 7, Біблія. Новий російський переклад.

Я вже неодноразово писав і казав, що Ізраїль на нашій українській ментальній карті займає набагато більше місця, ніж реально цього заслуговує. Втім, незважаючи на ці, здавалося б, очевидні речі, увага до позиції цієї близькосхідної країни щодо російської агресії у нас величезна і потребує тлумачення.

Ми всі були свідками зневажливого ставлення ізраїльського МЗС ще до початку війни, слабких заяв його керівників, серій демаршів як з боку Тель-Авіва, так і з боку Києва. Позитивні очікування то знаходили підтвердження у численних демонстраціях прихильників України на вулицях ізраїльських міст, то руйнувалися заявами про «скасування безвізового режиму» між Україною та Ізраїлем, повідомленнями друку про нібито пропозицію прем'єр-міністра Ізраїлю Нафталі Беннета здатися та прийняти вимоги Креля.

Інакше кажучи, жодна інша країна світу не надсилає настільки заплутаних та контраверсійних меседжів, як Ізраїль.

Достатньо перерахувати всі ініціативи: від посередництва та розгортання польового шпиталю на кордоні з Україною, солідарності простих людей та журналістів, з одного боку, до ганебної ситуації з українськими біженцями в ізраїльському аеропорту імені Бен-Гуріона та чуток про розселення українських євреїв у поселеннях; від молитов головного рабина України, мужнього Моше Реувена Асмана, до заяв записного українофобу Якова Кедмі.

Давайте визначимося, що Ізраїль насамперед керується власними інтересами, і вони не завжди збігаються з нашими. Ні, звичайно, якщо ми говоримо про фундаментальні речі — про вибір правильної сторони, то тут питань немає. Міністр закордонних справ Ізраїлю Яїр Лапід вже давно й однозначно висловився з цього приводу: мовляв, ми знаємо свої союзницькі зобов'язання та разом зі Сполученими Штатами.. Це, звичайно, якщо питання стане ребром. А якщо ні, то ні.

Зрештою, результат такого рішення відомий: Ізраїль підтримав резолюцію Генасамблеї ООН від 2 березня та засудив російську агресію проти України. Це вже викликало негативну реакцію Росії, яка крізь зуби прошипіла про можливі проблеми для Ізраїлю на кордонах із Сирією..

У цьому контексті сирійський та іранський питання та загрози, з ними пов'язані, для Ізраїлю набагато важливіші та актуальніші, ніж війна у Східній Європі.. Я зараз свідомо опускаю питання безпеки ізраїльтян та євреїв, які живуть на території України: він, звичайно, є пріоритетом для єврейської держави, а кажу я виходячи з тих стратегічних екзистенційних викликів, які стоять перед ізраїльським керівництвом..

Зниження ролі США на Близькому Сході - це тренд, який залишався стабільним з 2006 року, коли стало зрозуміло, що Вашингтон ув'язнений у війні в Іраку і кінця цієї кампанії не видно. Політика зменшення американської присутності Барака Обами та Дональда Трампа стала руйнівною для довгострокових стратегій країн Близького Сходу, які звикли покладатися на Вашингтон.

Поява Росії в Сирії та ядерна угода з Іраном у 2015 році радикально змінили регіональний баланс сил. Останній запустив широкомасштабну експансію та програму переозброєння своїх сателітів — «Хезболли» та хуситів. Ракетне переозброєння «Хезболли» залишається нестерпним головним болем Тель-Авіва. Ліванська кампанія 2006 року підтвердила одну базову проблему для ізраїльської армії: війна з «Хезболлою» не має очевидних перспектив перемоги. Вона пов'язана із значною загрозою масованих ракетних ударів по ізраїльській півночі, і немає гарантії, що найзнаменитіша ПРО «Залізний купол» зможе повністю убезпечити від поразки. А якщо удари прилетять одночасно ще із Сирії та Сектору Газа? А якщо з Ірану? Інакше кажучи, це проблема, від якої неможливо відмахнутися.

Росія, на думку ізраїльських керівників, може бути ключем до вирішення. Не треба після цих слів голосно протестувати. Це їхня логіка, і вона має сенс. Для цього, кажуть в ізраїльському МЗС, треба лише не дратувати Москву та регулярно надавати послуги. Наприклад, передавати росіянам технології БПЛА. Свого часу один розумний ізраїльський дипломат, з яким ми періодично зустрічалися та обмінювалися думками, з подивом запитав мене: «Ігоре, невже росіяни не розуміють, що Іран — це загроза? Чому вони їх підтримують?

Очевидно, ізраїльтяни досі продовжують шукати відповідь, їздити на уклін до Путіна та мріяти, що їх зрештою почують та зрозуміють. В принципі, це все, що треба знати про Ізраїль та ситуацію поточного моменту.

Кажуть, що після того, як президентові України Володимиру Зеленському відмовили у виступі перед членами Кнесету через «ремонт у будівлі парламенту», відбулися гарячі дискусії, і тепер очікується, що український президент виступить перед депутатами найближчої неділі. Чим більш зрозумілою і очевидною буде наша перемога, тим більше змінюватиметься модальність висловлювань офіційного Тель-Авіва.. І це добре.

Зрештою, в історії відносин наших країн і наших народів залишаться тільки велика та щира вдячність тим ізраїльтянам, які стали поруч із нами у боротьбі проти жорстокого ворога.. Наша перемога – це найкраща гарантія того, що рашистські та іранські ракети не будуть падати на мирні міста Ізраїлю..

Більше статей Ігоря Семиволоса читайте за посиланням.