Роман Петренко - про якісне посилення дебютанта Прем'єр-ліги.
З другої спроби. Саме таким вийшов тернистий шлях Десни в елітний дивізіон. Досі Чернігів ніколи не був представлений у вищій лізі, хоча місто і область мають репутацію цілком собі футбольних. Ось тільки з ривком на самий верх все ніяк не складалося. Куди частіше доводилося опускатися навіть до другого дивізіону, і навіть на матчах нижчого професійного рівня трибуни старенького стадіону імені Юрія Гагаріна не були порожніми.
Довгоочікуваний стрибок припав на останні два сезони. Воєдино зійшлося практично всі. Грамотне і воістину любляче футбол керівництво, підтримка міської влади і чудовий наставник. Олександр Рябоконь давно зарекомендував себе з найкращого боку і після тривалої перерви жадав повернутися в лігу найсильніших. Колись у нього там дуже навіть непогано виходило з бориспільським Борисфеном, так чому б не спробувати досягти нових вершин з Десною? !.
Ще напередодні минулого сезону сіверяни були одними з головних фаворитів першої ліги. При цьому свербела думка, що клуб може знову не одержати жаданий атестат, як це було рік тому, коли всупереч здоровому глузду в Прем'єр-лігу був прийнятий рівненський Верес. Правда, деякі сумніви в успіху чернігівців все ж було достатньо і по чисто футбольних причин. До кінця осені Десна порядно відстала від лідируючої групи, і її шанси виграти забіг котирувалися куди нижче Арсеналу, Полтави, Колоса і Інгульця.
Навесні команда Рябоконя вчасно піднеслася. Серія яскравих перемог посадила чернігівців в останній вагон в "стики" поїзда, і до заповітної мрії залишалося зробити єдиний крок. Причому в форматі двохматчевої дуелі з Зіркою фаворитом вважався тоді ще клуб Прем'єр-ліги. Реальність довела протилежне. Виїзний паритет (1: 1) і домашня феєрія (4: 0) перетворили чернігівську казку в реальність, та й із заповітним атестатом на цей раз все було в ажурі!.
У більшості випадків новачки елітного дивізіону апріорі бачаться потенційними борцями за виживання. Втім, в результаті виходить по-різному. Навіть торішнє поповнення у вигляді Маріуполя і Вереса навряд чи вважалося здатним потрапити до першої шістки, але обидва клуби цієї мети досягти в підсумку зуміли. Нинішні прибульці з першої ліги поки постають "темними конячками". Арсенал з неоднозначним наставником Фабріціо Раванеллі навряд чи можна зарахувати до претендентів високих місць, а фактичний наступник Вереса ФК Львів на даний момент лише формує власний склад.
Інша справа - Десна. Колектив вже зібраний і зіграний, і тепер жадає підкорення нових вершин. Під рукою у Рябоконя успішно виступають брати Артем і Денис Фаворова, нестаріючий універсал Вадим Мельник та провів відмінний сезон форвард Олександр Філіппов. Але ж як не назвати ще забиває найважливіші голи Олександра Волкова, працьовитого хавбека Андрія Мостового, настирного нападника Дениса Безбородько і молодого центрального захисника Олександра Головко-молодшого (так-так, сина легендарного динамівця)! Можна бути спокійними і за останній рубіж чернігівців. За нього борються досвідчені Ігор Литовка і Костянтин Махновський, а також юний Сергій Мелашенко (з ростом майже два метри!), Син екс-голкіпера Десни Юрія Мелашенко. Так що з футбольними династіями в Чернігові повний порядок. При цьому продовжує відновлюватися від наслідків травми Єгор Картушов, давненько вважається перспективним вінгера.
Поповнення і зовсім викликає якщо не захоплення, то явно позитивні емоції. Голкіпер Євген Паст був одним з кращих в складі поваленої чернігівцями Зірки, і не його вина, що Кропивницький клуб в підсумку вилетів з Прем'єр-ліги. Те ж саме слід сказати і про Антона Браткова, до речі, в першій частині сезону виступав у складі ... Десни. Таке ось повернення блудного сина. Чи не чужим чернігівський клуб є і для Сергія Старенького, майже десять років тому вже приміряє футболку сіверян, а до останнього захищав кольори Олександрії. При цьому Старенький кожен раз був як новенький. Його результативні виходи з лави запасних стали фірмовим знаком гравця і тепер уже колишнього клубу.
Напевно під основу прийшов і універсальний захисник Сергій Люлька. Вихованець динамівської академії до цього був капітаном і стрижневим виконавцем Чорноморця. Такий же статус, тільки в Олександрії, мав центральний захисник Андрій Гітченко. 33-річний футболіст, як і Старенький, вже має досвід виступів в Чернігові, і, безсумнівно, повинен допомогти новому клубу. В атаці величезні надії покладені на досвідченого Руслана Кисіля, який все ніяк не може в повній мірі реалізувати свій талант на рівні Прем'єр-ліги. Ні в Маріуполі, ні у Олімпіку у 27-річного форварда не виходило продемонструвати своїх кращих якостей, і ось тепер - новий виклик. Для посилення конкуренції в атакуючій лінії повернувся з продуктивною сумської відрядження (допоміг команді зберегти місце в першій лізі) Денис Галенко, який постарається довести тренерському штабу свою спроможність.
На тлі стількох придбань (і це, схоже, ще не межа) втрати бачаться не настільки значущими. Якщо догляд в Зорю Левана Арвеладзе ще взимку був справою вирішеною, то Ілля Коваленко значну роль в тактичних побудовах Десни не грав, і закономірно і взаємовигідно відбув набиратися ігрової практики в Інгулець.
Підготовка до нового сезону, по суті, тільки почалася, і напевно чернігівський клуб ще отримає кадрове поповнення, а український футбол - команду, здатну з ходу вирішувати високі завдання. Чернігів адже так довго про це мріяв!.
Автор: Роман Петренко.