Родина Коваль: підполковник Сергій Коваль та його син Євген.

Я не схожий на нього, але «…я намагаюся дивитися на себе збоку, ніби його очима» Батько військовий – це взірець. Діти повинні завжди прагнути бути кращими за батьків, або хоча б не гіршими. Мій батько поставив високий рівень для мене… Хочете розкажу вам трошки про нього? Коли я вирішив вступати до військового навчального закладу, мені потрібно було підтягти фізичну підготовку, і тато щоранку приходив зі мною на тренування, кожного ранку він відходив на фініш брав у руку годинник і налаштовував мене на кращий результат. В день здачі, я прибіг третім, перед останнім ривком він крикнув: – «Женю, не шкодуй себе»!

Головне правило, яке я виніс з його виховання : – треба робити все по совісті, а якщо сумніваюся чи правильно вчинив, я намагаюся дивитися на себе збоку, ніби його очима… Щоб не прийшлося червоніти за себе, а йому за мене. Після себе треба залишити, так би мовити, чистий шлейф.

«Я не зміг просто сидіти на дивані, треба було бути бік-о-бік з ним…». Мій син – мій поводир!

Одного разу син пішов за мною на службу, а тепер я повернувся на службу, бо він тут. Коли почалася революція, син став моїм поводирем, моїм наставником, який був на Сході країни. Я не зміг просто сидіти на дивані, треба було бути бік-о-бік з ним, і вже в кінці 14-го я повернувся у стрій.

Євген для мене вже, мабуть, більший взірець ніж я для нього, життя йде і тепер ми вчимося один у одного. Коли він був в АТО я був там подумки з ним, кожну секунду. Він вже виріс і сам став батьком, але, знаєте, зараз у нас тепер два спільних інтереси – онука і служба, але наша маленька, все таки, на першому місці.

Українська родина, це як герої повісті Франка «Платон Ангел» В родині повинна бути підтримка і розуміння. Сім'я для цього і створена, щоб люди були розрадою один для одного, щоб із служби хотілося йти додому, а з дому на службу – це і є гармонія офіцерського життя, життя військового. Яка людина дома, наскільки комфортно їй там , чи є любов в хаті – від цього залежить настрій на роботі, мені здається, що 70 % успіху на роботі - це порядок і мир у них вдома.

Українська родина - це як герої повісті Франка «Платон Ангел» - красиві і дружні, красиві у своїй любові один до одного. Якими б ми не були різними – варто усвідомлювати, що ми одна родина, яка має бути толерантною і міцною, бо батьки і діти будуть завжди, бо батьки і діти – зв'язок минулого з майбутнім, який варто берегти понад усе…