Якщо відверто, не відчуваю ніякого зловтіхи з приводу фіаско, яке зазнав російський вождь у В'єтнамі на саміті АТЕС, де заклятий американський друг приблизно його принизив, відмовивши в окремій зустрічі. Сумно спостерігати, як Путін відіграє це приниження, пояснюючи те, що трапилося розбіжністю графіків свого і трамповского, а також неприйнятними для росіян особливостями протоколу, запропонованого супротивно стороною. Виявляється, американці запропонували провести рандеву на своєму майданчику, як це вже було в липні на G8 в Гамбурзі, а це наші порахували хамством, як можна, мовляв, два рази поспіль демонструвати, хто в світі головний.

Ніяково бачити, як Путін намагається робити хорошу міну при провальною грі в велич, жартівливо обіцяючи "покарати" своїх парламентерів, нібито не зуміли вирішити протокольну проблему. Ніхто, зрозуміло, не буде покарано, не у в'єтнамському Дананге і не вчора виникла проблема, і все про це отличненько розуміють, - починати відраховувати доведеться, як мінімум з "часів завоювання Криму", та тільки не очаківського, а путінського.

Можна ще приблизно покарати американських сенаторів, які "уздят" свого президента і його команду. Дарма чи, Трамп, в передачі правильно орієнтованих російських інформагентств, як ніби "через не можу" перепитував Путіна знову і знову, втручалася Росія в американські вибори, і чутно його айайай, ви ж розумієте, це не я, це вони, лицеміри (спасибі Суркову, він їх суворо викрив) мене так загнуздали.

Ось і новий російський посол у Вашингтоні Антонов вже скаржиться, приїхав налагоджувати відносини, а його жоден сенатор не хоче приймати.

Це я все до того, що коли Путін великодушно розповідає про свою готовність "перегорнути сторінку" у відносинах з США, типу, забудемо все і почнемо з чистого аркуша, - нічого обнулити вже не вийде. Ні Трамп, ні Тіллерсон тут не допоможуть, які цяцьки "дружби" їм на груди ні вішай.

Не допоможуть навіть запевнення Москви, що без неї не вирішити американцям проблему нестерпного північнокорейського Кіма. Якось, розумієте абсолютно випадково, порушуючи всі писані дипломатичні норми, саме сьогодні, в провальний для російської зовнішньої політики день, Валентина Матвієнко злила подробиці привезеного їй Путіну листа з Пхеньяна про його готовність завдати по США ядерний удар. Зверніть увагу, про Північну Корею, яка Кремлем подавалася мало не як основна мета зустрічі з Трампом, сьогодні вже там не говорять. Без нас c цим "хлопцем-ракетою" розберуться.

У такій ситуації можна зрозуміти кремлівських, відтягують момент оголошення про плани Путіна йти на вибори.

Яку історію зовнішнього успіху пред'явити? Сирія дорого всередині країни не "продається", скоріше, навпаки, Крим вже відіграний, тільки керченський міст туди і залишається. , Про чвари в ЄАЕС взагалі помовчу.

Навіть "бомбити Воронеж" вже не працює.

Нудно Аркадій Дубнов, журнал-міжнародник.