ДНК з подібною структурою здатні впізнавати один одного без допомоги білків та інших біохімічних з'єднань. До таких висновків приходять автори дослідження, опублікованого в Journal of Physical Chemistry. На думку вчених, відкритий ними механізм забезпечує гомологічну рекомбінацію ДНК, що грає важливу роль в еволюції біологічних видів.

Універсальний носій спадкової інформації, молекула ДНК, включає два ланцюжки пуринових і піримідинових основ, які кодують послідовність амінокислот в білках. Нестатеві клітини більшості живих організмів мають подвійне набором ДНК, що складається з парних молекул з подібною (гомологічною) структурою.

Співробітники Імперського коледжу Лондона на чолі з російським вченим професором Олексієм Корнишеву вивчали поведінку молекул ДНК в розчині, очищеному від інших органічних сполук. Як з'ясувалося, ланцюжки ДНК зближувалися і взаємодіяли один з одним, причому ці взаємодії в два рази частіше спостерігалися між гомологічними молекулами. Раніше вважалося, що виборчі взаємодії між гомологічними молекулами ДНК можливі тільки за участю білків та інших хімічних сполук.

Механізм «телепатичного» зв'язку між ДНК поки не пояснений, проте учені припускають, що ці великі молекули можуть «впізнавати» один одного по розподілу електричних зарядів. При цьому ймовірність такого впізнання зростає в міру збільшення довжини ланцюжків ДНК.

На думку дослідників, описаний ними механізм взаємодії використовується при гомологічної рекомбінації - обміні генами між подібними молекулами ДНК. Цей процес забезпечує різноманітність генетичних комбінацій усередині виду, він також важливий для збереження нормальної структури ДНК при випадкових пошкодженнях. Подання про базову механізмі гомологічної рекомбінації дозволить вченим краще зрозуміти природні механізми захисту від мутацій і удосконалити методики генної інженерії та генної терапії.

medicinform. net.

Ключові слова:.